Візуал. «до того, як зненавидимо...»

Деякі моменти в житті героїв стають точкою неповернення. Коли слова вже сказані, а мовчання пече болючіше за будь-які звинувачення.

Ця сцена з першої частини «Гра в подружжя» — один із найважчих переломних моментів для Лізи та Ореста. Коли емоції на межі, а холодна реальність розриває все всередині:

— Я поїду звідси завтра зранку, — продовжую я, і мій голос тремтить, попри всі зусилля. — Хочу завершити все до того, як ми остаточно зненавидимо одне одного

Разом із цими словами приходить полегшення, а за ним — різкий біль. Сльози знову підступають і все, що я можу зробити, — це тільки витерти їх і піти звідси, щоб не зламатися. Кожною клітиною тіла пробігає струм від того, як Орест пильно стежить за мною. А коли нарешті повертаю обличчя до нього, вираз чоловіка залишається кам’яним і незворушним. Але його розгублене сканування, яке обпалює кожну частину тіла, якої воно торкається, зачіпає щось в мені.

Дивне бажання кинутися йому в обійми заповнює мою голову, і я вже бачу цю ідеальну картинку в уяві. Кімната раптом стає крижаною, й, обхопившись руками, я стою мов вкопана. Погляд Ореста концентрується на склянці з алкоголем, яку він крутить у руці. Чоловік вагається, наче бореться з кожним словом у своїй голові.

— Я тебе не ненавиджу, — це єдине, на що він зібрав сили, щоб виговорити, — ніколи не буду.

Чи можна зупинити руйнування, коли обидва зайшли занадто далеко? І що відбувається з тими, хто намагається переписати власні правила?

Історія продовжується у другій частині дилогії — «Шлюб без правил».

Дякую кожному, хто залишається з героями й проходить цей шлях разом із нами!

11 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

О! Клас! Дуже Круто!

Mary Grant
20.10.2026, 13:53:01

Сергій Олексійович, Дякую ♥️✨☺️

avatar
Лія Світова
20.10.2026, 12:05:13

❤️❤️❤️

Mary Grant
20.10.2026, 12:08:23

Лія Світова, Дякую ♥️

avatar
Оксана Соловій
20.10.2026, 11:57:15

❤️❤️❤️

Mary Grant
20.10.2026, 12:03:39

Оксана Соловій, Дякую ♥️✨

avatar
Вілена Озерська
20.10.2026, 11:27:52

❤️

avatar
Наталя Дотепчук
20.10.2026, 08:08:33

Чудові візуали!❤️❤️❤️

Mary Grant
20.10.2026, 08:14:14

Наталя Дотепчук, Дуже дякую ☺️

avatar
Ася Кас
19.10.2026, 22:58:45

Гарна візуалізація ❤️❤️❤️

Mary Grant
19.10.2026, 23:00:42

Ася Кас, Величезне дякую ☺️

avatar
СОЛІЯ СЕЙДЖ
19.10.2026, 22:34:10

чудові візуали, справді передають емоції ❤️

Mary Grant
19.10.2026, 22:38:36

СОЛІЯ СЕЙДЖ, Дуже дякую. Рада, що вам сподобалося❤️❤️❤️

avatar
Уляна Саммерс
19.10.2026, 21:05:25

❤️❤️❤️

Mary Grant
19.10.2026, 21:14:18

Ulyana Summers, Дякую за підтримку♥️♥️♥️

avatar
Олександра Шен
19.10.2026, 21:04:27

Боляче, звичайно. Але чому б Лізі не взяти також віскі, та не зняти напругу? Ну якщо так все зайшло далеко? Може б, змогла тоді нарешті сказати, що Орест їй подобається.

Mary Grant
19.10.2026, 21:14:09

Олександра Шен, Ця правильна дівчина не п'є)))
Але ви праві, кілька чарок не завадило б. І ніч б закінчилася яскравіше.
Щиро дякую за відгук♥️♥️♥️

Гарні візуали та чудова історія!♥️♥️♥️

Показати 2 відповіді

Mary Grant, ❤️❤️❤️

avatar
Крісті Ко
19.10.2026, 20:22:16

❤️❤️❤️

Mary Grant
19.10.2026, 20:23:01

Крісті Ко, Дякую за підтримку❤️❤️❤️

Інші блоги
Гості, гості)))
Вітаю, мої чудові ♥️ Одна чудова авторка, яку із задоволенням читаю, а саме Марія Залевська, ввела цікаву рубрику - походи книжкових героїв у гості одне до одного. І я її безсовісно позичаю))) А отже, завтра Кай
За завісою...
Розповім про деякі цікаві (можливо, не дуже) факти щодо процесу створення темного фентезі «Гармонія». 1. У мене велика проблема із тим, щоби придумувати імена персонажам та назви книг. При публікації я зіштовхнулась
Поговоримо про нову книгу?
А що, як я скажу вам, що моя наступна історія починається не з кохання, не з прекрасного палацу і навіть не зі знайомства з головною героїнею? Вона починається зі смерті. Точніше, з цілого поля мертвих. 1593 рік. Пхеньян. Корея
27 розділ Заборонений Кадр
Всім привіт моїм читачам! ❤️ Сьогодні в Забороненому Кадрі: Минуле іноді повертається зовсім неочікувано. Навіть тоді, коли ти докладаєш усіх зусиль, аби залишити його далеко позаду. Настя навчилася жити за власними
Оновлення
Рік пройшов, а я досі ведусь на нього, як уперше. Бляха. Не дивись так. Пізно. Він помітив. Це не зовсім так описує сцену, як було насправді, але мені подобається ця картинка. А як усе було насправді — читайте в розділі!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше