✨✨✨Челендж від Дієз Алго "оповідання за картинкою"✨✨✨

Вітаю, шановне творче товариство!

Люди бояться старості і безпорадності. Але чи погодилися б Ви знову стати молодим, сильним та безсмертним,якби дізналися справжню ціну своєї сили? Іноді дивитися на світ крізь старі окуляри - надто небезпечно, адже по той бік скла на вас може чекати....хижак...яким ви колись були.

Моя містична історія для челенджу.

Читати тут!

Олеся знизала плечима й вийшла в коридор. Михайло розгорнув дужки. Скло здавалося каламутним, ніби вкритим крижаним пилом, але він усе одно начепив їх на перенісся, мружачись від денного світла.

І палата зникла.

Михайло встиг лише вдихнути.

Вперше за багато десятиліть повітря заповнило легені до самого дна, пробиваючись крізь старечу павутину в грудях. Але це було зовсім інше повітря. Безжальний вдих, і прийшли запахи: сморід гною, деревини, кінського поту, дешевого вина і... крові. Свіжої, солоної крові.

Михайло розгублено моргнув. Замість білої стіни пансіонату його оточував нічний морок вузької вулиці. Під ногами чавкала багнюка.

Він рвучко підняв руки до обличчя і завмер. Пальці більше не тремтіли. На шкірі не було звичних ознак старості: пігментних плям та випнутих вен. Чоловік замилувався бездоганно гладкою шкірою. Він стиснув кулаки, і м'язи відгукнулися такою дикою, силою, що захотілося закричати.

У грудях забилося серце. Бум. Повільно. Важко. 

Та наймоторошнішим було не це. Стоячи в непроглядній темряві чужого світу, він раптом збагнув, що чує не лише свій пульс.

Там, за кривими дерев'яними стінами найближчих хатин, билися десятки інших сердець. Швидких, гарячих, полохливих. Він чув, як під їхньою тонкою шкірою пульсує життя. Від цього звуку в горлі спазмувало, а на язиці зібрався болісний присмак абсолютного голоду.

https://booknet.ua/book/golod-stolt-b461025