Коли кохання змушує тікати… а доля не відпускає

Іноді найпростіше рішення для чоловіка, який звик усе контролювати, — просто зникнути. Не пояснювати. Не відповідати на запитання. Не дивитися в очі жінці, яка змушує його втрачати голову.

Саме так учинив Лев Вадимович.

Він зник, залишивши після себе не лише незрозумілу тишу, а й цілу купу робочих проблем. І поки керівник вирішив розібратися із собою, Мішель довелося самотужки тримати на плаву компанію, відбиватися від чужих вимог і доводити, що бути помічницею директора — зовсім не означає відповідати за всі його рішення.

Але найбільше її дратувало зовсім інше…

Чому його відсутність так зачіпає? Чому серед десятків робочих справ думки вперто повертаються до чоловіка, якого вона начебто не збиралася ні виправдовувати, ні шукати?

Тим часом Лев веде власну боротьбу. З ревнощами, образою, запізнілими усвідомленнями й словами, які так і не наважився сказати.

Квіти, компліменти, звичайне запрошення на каву… Невже все могло скластися інакше, якби він бодай раз дозволив собі бути не керівником, а просто чоловіком, який закохався?

Та коли думки про Мішель остаточно затьмарюють розум, дорога нагадує йому, наскільки небезпечно втрачати контроль.

Один несподіваний поворот. Олень на дорозі. Гальма, які вже не здатні врятувати ситуацію. І моторошна тиша після удару…

Тепер Леву доведеться зіткнутися не лише з наслідками власної необережності, а й із питаннями, від яких він так старанно тікав.

А Мішель навіть не здогадується, що за його мовчанням ховається щось значно серйозніше, ніж звичайне небажання розмовляти.

Чи зможе Лев нарешті розібратися у власних почуттях? Чи наважиться зробити крок назустріч жінці, яку боїться втратити, навіть не встигнувши по-справжньому завоювати?

І що станеться, коли їхні шляхи знову перетнуться?

❤️ Бо іноді, щоб зрозуміти, наскільки хтось тобі дорогий, доводиться опинитися за крок від втрати значно більшого, ніж власний спокій.