Смертні тіні прийшли з першими поривами ранкового вітру. Це був не той бадьорий морський бриз, що сповнює свіжістю, силою та спрагою до життя, а затхлий, гнилий дух Сірих Драговин, що наповнює серце чорною безнадією, а руки - немічною слабкістю.

   Прийшли з першими важкими краплинами дощу. Не того, що омиває й очищає,  після якого повітря стає чистим і прозорим… Прийшли  з мжичкою застояних, трупних боліт, яка  зеленявими патьоками, повільно, важко, з пінним булькотінням сповзала з низьких брудно-сірих хмар, залишаючи на камені масні плями…

  За меривом прийшов туман. Сирий, густий, труйний… Обволікав міські вулиці та будинки, брудно-сірим клоччям забиваючи ніс, сльозячи очі, стаючи шкарублим клубком у горлі…

  А вже за тінями прийшла і сама смерть. Ховаючись, не кваплячись, крок за кроком   смакуючи - розходилась павутинням тріщин та оплутувала блідо-сірою цвіллю муровані стіни кам’яниць, точачи шашелем та гниллю дерево халуп, з’їдаючи червінною ржею коване залізо… А якщо живе ,щось, не встигало втекти - то й плоттю нещасної душі ласувала …

  Чорномаг з’явився зі сторони східної брами. З тієї доброї, зі столітнього дуба, оббитої дюймовим залізом брами, з якої він рушив за місто  тиждень назад… Сповненої тоді гамором базарної юрби, що йшла на торговисько, сердитим окриком опецькуватих, дебелих міських вартових та сміховинням хвацької босоногої дрібноти, що ласим оком приглядала, що де погано лежить…

Продовження книги тут Чистий намір