Що ви знаєте про авторський перфекціонізм, або Як переписати розділ 40 разів.

Кажуть, писати легку іронічну прозу для відпочинку — це суцільне задоволення. Брешуть. Чим веселіший, цинічніший та легший текст для читача, тим більше сивого волосся з’являється на голові авторки. Особливо коли після звичайної української п'ятниці ти сідаєш дописати «відпочинкову книжку на вечір», а там герої вирішили влаштувати страйк.

Книга у чернетках давно готова, до фіналу залишається якихось десять розділів, плюс-мінус розділ, але мене накрило кризою перфекціонізму. Я переписувала 27-й розділ сорок разів. Після сорокового перестала рахувати.

Проблема виявилася класичною і болісною: я закладала між головними героями троп «від ненависті до кохання», прописала їм умовний щасливий фінал, але сіла перечитувати й зрозуміла — логічно це не клеїться взагалі. Між ними немає нічого, крім залізобетонного корпоративного цинізму. Дві бездушні раціональні машини, які ділять активи.

І почалося пекло редагування:

Спочатку Костянтин виходив картонним.

Потім він різко здався мені схожим на чергового стереотипного красунчика з китайських новел.

Коли я нарешті намацала ту тонку межу його характеру — посипалися дієслова і подача.

Переробила сцену — загубилася реакція Анни, довелося перезбирати її заново.

Спробувала додати класичного флірту — і в обох персонажів раптово впав IQ. З їхнім рівнем інтелекту стандартний флірт виглядав так, ніби в них почалася раптова епідемія деградації, причому з паралічем головного мозку.

Викинула флірт до біса, повернула корпоративну взаємодію.

Як тепер дотягнути цих двох монстрів контролю до логічного й органічного фіналу — поки що загадка, але я викручуся. Їхня лінія живе абсолютно власним життям, і, відчуваю, первинний задум фіналу ще неодноразово змінить траєкторію. Думаю викинути ту кляту любовну лінію.

До речі, щодо жанру. Я починала це як містику, темне фентезі, жахи, але зараз чітко бачу: текст плавно мутував у повноцінний хоррор із густим чорним гумором та міським фентезі. Те саме, щоб розвантажити голову після важкого дня та відпочити від новин навколо.

Поки я продовжую вичищати цей текст рядок за рядком, мені дуже цікаво почути вашу думку.

Хто з наших пекельних пар імпонує вам найбільше?

• Шакал і Капібара — маніяк-психопат та незворушна буддистка-бодгісаттва;
• Кенгуру та Єнот — токсична відьма при надії та незграбний троль із техпідтримки;
• Грізлі та Лисиця — мовчазний різник із мішком на голові та сукуб на дієті;
• Костянтин та Анна — колишній верховний бюрократ Пекла і СЕО, яка змусить навіть демонів здавати звіти за KPI;
• Північний Герцог Кирило Дніпровський та Надюша.

Діліться в коментарях, за ким стежити найвеселіше, поки я йду створювати N-й варіант сцени.

Читати книгу можна тут: https://booknet.ua/reader/svaha-dlya-npc-ta-bos-b456406?c=5065126 

А от чи будуть Костя й Анна разом — навіть я вже маю сумніви. Любовні лінії — це не моє.