Мої любі читачі!

Сьогодні я ставлю останню крапку в історії, яка жила зі мною стільки місяців. 

Дилогія «Я (не) ваша леді» завершена, і мені досі трохи не віриться, що герої пройшли свій шлях до кінця.

Коли я починала першу книгу, то й гадки не мала, скільки з вас прийде в коментарі, щоб переживати, сваритися з героями, підозрювати кожного другого й чекати нових розділів. Ваші відгуки гріли мене в похмурі вечори й штовхали писати далі навіть тоді, коли слова вперто не хотіли складатися в речення. Ця історія стала такою саме завдяки вам. 

Дякую кожному, хто читав, ставив вподобайки, додавав книгу до бібліотеки чи просто був поруч.

Для тих, хто ще не знайомий з Оксаною, нагадаю, з чого все почалося.

«Я не ваша леді»  

перша книга, і вона повністю безкоштовна.

Недарма я завжди ненавиділа понеділки! Цього разу він перевершив сам себе! Я лише на мить заплющила очі в своїй квартирі в Києві, а прокинулась від того, що хтось лупить мене по щокам і називає чужим іменем. Тепер мені доведеться жити чуже життя, в іншому світі, жити з чужим нареченим і намагатися вижити. Адже хтось-таки намагався бідолашну вбити, і, певно, досі не відмовився від цієї ідеї!

«Я ваша леді» 

 друга книга, яка завершує історію. 

Тільки сьогодні на неї діє знижка -15%.

“Ви вигадали той світ, пані Оксано. Ваш мозок намалював його, рятуючи вас від перевтоми. Так буває.” 

“Буває! Та запхни ти, лікарю, ці слова знаєш куди?!” — хотіла сказати я, та промовчала. Бо він не зрозуміє. Ніхто не зрозуміє, що омріяна кава раптом стала не смачна. Теплий м’який плед перетворився на до біса незручний та колючий. Дзеркало страшенно дратувало, бо обличчя, що я мала з народження відчувалось чужим. Вигадала той світ? Тоді чому щоночі уві сні, я тягнусь до нього і не можу позбутися відчуття, що там моє місце?

Якщо ви чекали, поки історія завершиться, щоб прочитати її на одному диханні, цей момент настав. А якщо першу частину ви вже знаєте, то сьогодні найкращий день, щоб дізнатися, чим усе закінчилось.

Напишіть мені в коментарях, яка сцена дилогії найбільше запам’яталася саме вам. Я читатиму кожен відгук і, мабуть, трохи плакатиму від щастя.

А попереду вже нова історія. Сподіваюся, ви прийдете й туди, і ми продовжимо зазирати за інші двері та подорожувати вже іншими коридорами!

Рада Дому Террандолів мріяла про могутнього й безстрашного захисника, відданого спадкоємцеві до останнього подиху, а отримали… мене! Старшого сержанта Ярославу Туман на прізвисько «Рись»!

Хтось отруїв старого лорда, а тепер полює на його онука. Мешканці замку привітно посміхаються мені в обличчя, і кожен із них щось приховує. Набоїв лишається дедалі менше, до Ночі Першого Полум'я ще два місяці, а мій підопічний дивиться на мене очима колекціонера, який знайшов найцінніший скарб.

З убивцею я якось розберуся. А от що мені робити з драконом, який вирішив, що я належу йому? 

Читати тут

З любов’ю та вдячністю, ваша Хелен Ірбіс