Навіть не здогадаєтеся що я вам сьогодні принесла.

«Дикуни Матріархату» — коли мужики потрапили туди, де правила гри зовсім інші. Автор - Дронослав Завальний

Я обожнюю історії, які не просто розважають, а змушують подивитися на звичні речі під іншим кутом. «Дикуни Матріархату» саме така книга!

Все починається цілком буденно: двоє українських чоловіків, Василь і Петро, сидять за пивом, обговорюють життя, дружин і роботу. Знайома картина, правда?

Але доля вирішує, що їм час трохи змінити перспективу, і закидає приятелів у паралельний світ, де панують жінки, а чоловікам відведена зовсім інша роль.

І ось тут починається найцікавіше!

Я була в захваті від самої ідеї. Автор перевернув звичний порядок речей і показав світ, який зовні здається ідеальним, але насправді приховує чимало неприємних моментів. Немає воєн і злочинності, зате є суворий контроль, обмеження свободи і чоловіки, яких сприймають радше як ресурс, або домашніх улюбленців ніж як повноцінних людей.

Особливе задоволення я отримала від гумору і мови персонажів. Василь і Петро не розмовляють книжковими фразами — це звичайні мужики зі своїми звичками, претензіями, страхами та специфічною логікою. Суржик, міцні слівця, побутові жарти і та сама прямолінійність роблять їх живими. Ти не просто читаєш про двох героїв, а ніби сидиш поруч із ними й слухаєш їхню чергову розмову.

Але за гумором ховається значно серйозніша тема. Що відбувається зі світом, коли одна стать отримує абсолютну владу над іншою? Чи справді суспільство можна назвати ідеальним, якщо його порядок тримається на нерівності та обмеженні свободи?

Мені подобається, що автор не намагається просто розсмішити читача. Він пропонує подивитися на знайомі суспільні проблеми через фантастичну ситуацію. І тут вже кожен може зробити власні висновки.

Бідні Василь і Петро, потрапивши до матріархату, намагаються пристосуватися до нових правил. Те, що раніше здавалося їм природним і само собою зрозумілим, у цьому світі працює зовсім інакше. А їхні реакції часом викликають сміх, часом — здивування, а часом змушують замислитися.

«Дикуни Матріархату» — це фантастика з характером, гумором і як не дивно з глибоким соціальним підтекстом. Тут немає ідеальних героїв чи бездоганного світу, а натомість є живі персонажі, нестандартна ідея та ситуації, які змушують і сміятися, і переосмислювати побачене.

Я люблю такі книги за те, що вони не повчають читача напряму. Вони просто перевертають звичну картинку — і пропонують подивитися, що з цього вийде.

А ще автор обрав локацією для подій Одесу і Чорноморськ, і мені було неймовірно цікаво читати про своє місто в іншій реальності.

Ваша Оксана Соловій