Вітаю, любі букнетівці!❤️

Поки Маргарита згадує колишнього, сусід знову по щось... прийшов. Зазирайте, там трішки сумно, але й весело)

— Мар... гарито..? — Він завмирає, вчепившись у мене поглядом. І зовсім не шокованим, а відверто голодним.

Хм... Не маю слів. Зате вже тримаю середній палець, щоправда, у себе за спиною. Йому чомусь не можу його показати.

Дивне відчуття: одна частина мене хоче відправити його під три чорти, інша чомусь не дозволяє. І це дратує так само, як і його присутність. Чому?.. Хрін його знає

— Шикарний лук, — промовляє по кількасекундній тиші.

— Дякую. Щось забув купити? Знову сіль чи... перець?

Розділ тут❣️

До книги.

Обіймаю кожного і кожну!

Тихої мирної нічки вам, українці! ❤️