Якщо хтось думає, що виноградарство — це красиво попивати вино з кришталевих келихів на терасі під час заходу сонця, нехай приїде хоча б на один виноградник і спробує розібрати бодай одну шпалеру. Праве плече ломило від нескінченної роботи секатором, мозолі все одно з’являлися на долонях навіть після роботи у спеціальних щільних рукавичках, а ноги в знайдених на горищі дідових гумових чоботях на два розміри більших за потрібні відчайдушно гуділи.

Але це була моя робота. І я обожнювала її до кожного м’яза, зведеного від болю. І тут я сама собі була господинею.

Читати Кохання з витримкою. Норовлива для Тараса