​Вітаю, любі букнетівці! ❤️

Запрошую на новлення, яке вже у ваших книжечках:

Макс відступає різко. Зі швидкістю, притаманною хіба що птасі. А в наступну мить чую, як смикає важку штору біля вікна.

​Ну, все... Моя остання нервова клітина вибухнула, як петарда під ногами.

​Заплющую очі — не те щоб сильно, просто... наче хочу сховатися у своїй голові.

​І розумію одне: мої діти почули все те, чого не мали б. Чого не повинні були навіть підозрювати! Особливо Мишко... Бо Мані було б значно легше інтерпретувати словосполучення «Максим — батько». Але це я так думаю. Бо ж досі до цього не доходило. Хоча... якщо взяти їхню до Макса ворожість, то цілком можна уявити, наскільки вона поглибиться після підслуханого щойно.

Розділ тут❤️

"ВЕСІЛЛЯ В МІЛЬЯРДЕРА"

А також:

"ПОПЕЛЮШКА ДЛЯ МІЛЬЯРДЕРА"

—Ти плакала? — запитую тихо.

— Ні. Я просто дуже довго дивилася на сонце. А що, це так помітно?

— Досить добре помітно. 

Вона зітхає й тупить погляди в траву під моїми ногами. 

І от зараз би промовчати. Але...

— Ти навіщо влаштувала терор ландшафту? 

Кузя повільно знімає окуляри й дивиться на мене так, ніби це я щойно ногами топтав її город.
А Жек біля її ніг коротко гавкає. 

—Мовчи, волохате чудовисько... — кидаю йому, а дивлюся на Кузю.

Її шикарні кучері хвилює вітер, а я мимоволі уявляю як би це зробив я. І навіть подумки вже підбираю причину повечеряти разом. Хоча, вечір і так з неї мав би бути...

—Терор ландшафту? Це ж коли? Коли газон стригла? До речі, чудо-машина зламалася сьогодні вранці. — В її очах виклик.

Здається, сльози скінчилися, а Попелюшка повернулася.

—Ви щойно десяток лунок притоптали ногою. — вирішую казати вже як є. —А чудо-машину Нік трохи... "полагодив".

Та Кузя лише кліпає. А за мить щиросердно зривається на мені.

— Це у вас хобі таке?!.. Спершу ламати, а потім правити? І терор ландшафту влаштували кроти, а не я! А прапорці Жек повиймав. А дірки ваші... в повному порядку, можете перевіряти! Я їх на пам'ять вивчила, коли газон косила. І це не гольф. Це — пародія. 

Вона втискає в мої груди прапорці, а я стою, мов вкопаний бо в уяві все мало бути геть інакше...

—Діри? 

Обіймаю!

Мирного неба, українці! ❤️