Між любов'ю та пристрастю тонка межа. Але її можна визначити доволі точно

  ПРИСТРАСТЬ - це коли інший/а для тебе НАРКОТИК, а не ОСОБИСТІСТЬ.  Тебе не цікавить його/її внутрішній світ, справжня природа чи біль. Це просто біологічний чи естетичний механізм для генерування  мого блаженства. Ми «споживаємо» іншого так само, як гурман живиться вишуканою стравою. І коли "страва" зникає, гурман плаче не за нею,  а за своїм задоволенням.

   І рано чи пізно інший/інша це зрозуміє, що ми прив'язані не до її/його душі, а до «сенсорного сп'яніння». Саме тому в пристрасті не має місця для справжньої відданості. Чому людина має бути вірною тому, хто просто "випиває" її? Тому, хто любить власну насолоду від неї, а не її саму?  

   Саме тому вона  може піти не зрадивши при цьому жодної «любові». Бо  цієї любові ,як такої там від початку не було. Була лише експлуатація...

Більше в Записках псевдодуховного графомана...