Життя поза сторінками: мої перемоги в еміграції та магія Всесвіту.

Якось я уже писала у своєму блозі що, півтора року тому я перегорнула величезну сторінку свого життя і переїхала з України до Швеції. Спочатку був тривалий період акліматизації — час, який просто необхідний, щоб пристосуватися, видихнути і зрозуміти, як жити далі. А потім настає неминучий етап: ти мусиш вчити мову, щоб інтегруватися в нове суспільство.

​Так склалося, що на курси шведської я потрапила доволі пізно — значно пізніше, ніж очікувала. Але перед тим, як туди піти, я зробила одну річ. Я подумки звернулася до Всесвіту із запитом: «Покажи мені шлях, як пройти цей етап швидко. Як не витрачати на це купу часу та енергії?». Я ніколи не любила годинами засиджуватися над підручниками, не терпіла зубріння і не збиралася цього робити. Мови зазвичай даються мені легко, але шведська — складна мова.

​І знаєте що? Всесвіт ідеально зчитав мій запит.

​Сталося так, що вже через 4,5 місяці навчання мене направили на серйозний екзамен для підтвердження рівня мови. Щоб ви розуміли масштаб мого шоку: зазвичай інші студенти вчаться майже рік, щоб дійти до цього етапу.

​Боже, як же я хвилювалася! Мені здавалося, що я абсолютно не готова до такого серйозного рівня. Хоча вчителі та деякі студенти запевняли: «Ти точно складеш!». Мабуть, так Всесвіт давав мені підказку, що треба просто повірити у власні сили.

​Цей період підготовки був для мене ще тим випробуванням. Відчувалася шалена внутрішня напруга, бо я буквально розривалася навпіл. Письменник всередині мене постійно бунтував: треба сідати готуватися до екзамену, а руки так і тягнуться писати нову главу! Зізнаюся чесно, я не була дуже сумлінною студенткою — набагато частіше я обирала писати книгу, ніж вчитися.

​Сам іспит я склала кілька днів тому. І під час нього в багатьох відповідях я взагалі не була впевнена. Все відбувалося на якійсь чистій інтуїції.

​І ось сьогодні я дізналася результати. Я його склала!

​Моє здивування було просто безмежним. Вкотре моя інтуїція мене не підвела, і я зараз просто кайфую від цього відчуття. Звісно, попереду наступний етап — більш професійне вивчення мови та подальша інтеграція. І якщо я закінчу його так само швидко, то далі вже відкриються двері для професійного розвитку.

​Але просто зараз я відчуваю неймовірне полегшення. Ніби з мене нарешті скинули окови! Я можу глибоко вдихнути повітря і з чистою совістю, не відчуваючи провини, повернутися до своїх світів.

​Попереду — завершення моїх попередніх проєктів та старт написання абсолютно нової книги. Фух, як же сильно це надихає! Коли ти долаєш власні страхи в реальному житті, у тебе з'являється море енергії для творчості. І таке вже доволі не вперше в моєму житті - Всесвіт завжди відгукується. Коли таке постійно трапляється у житті - просто неможливо не писати фентезі!

​ А як у вас справи з інтуїцією? Часто покладаєтеся на неї в складних життєвих ситуаціях чи екзаменах, чи довіряєте лише жорстким фактам та контролю?