книги Щоденник служниці 

а поки що - невеликий спойлер і візуал)

До пана приїжджала якась знатна дама. Здається, та сама, яка колись на балу так тримала його за руку, що навіть люди дивились. 
Одного разу вони зайшли до малої вітальні, а я ще прибирала там. Я хутко сховалась за шафу і стояла, не рухаючись, навіть дихати боялась. 
Та жінка дуже гарна… в неї така хода… наче в кішки, яка полює на пташку…
 і здається, вона знає пана давно… бо вона стиснула його долоні в своїх, і сказала: 
- Я досі шкодую, що ми з тобою не втекли одружитись таємно! Була б я твоєю дружиною, не залишила б тебе, коли тобі так боляче… бо я люблю тебе, а Лора любить тільки твій титул… оце розкішне життя…
- Не кажи так про Лоретту, - він похитав головою. – Так, вона – не ти… але вона мати моїх дітей. 
Жінка схлипнула:
- Ти постійно всіх виправдовуєш, жалієш!.. А коли тобі потрібно… - голос в неї затремтів, - ти сам! 
Пан обійняв її, притиснув до себе, а її пальці зім'яли тканину його сорочки.