Привіт, мої хороші.

Новий розділ вже на сайті.

НАЗДОГАНЯЙТЕ!

Я облизала губи і в цей момент Олег кинув на мене швидкий погляд.

- Кіро, якщо ти й далі так дивитимешся, я ще подумаю, що подобаюсь тобі. - мої щоки спалахнули від незручності і я на мить розгубилась, та швидко взяла себе в руки.

- Не мрій. - гмикаю. - Просто намагаюся зрозуміти, чому такий багатий чоловік сам за кермом їздить. Невже на водія грошей шкода? Чи це тепер такий спосіб економії серед мільйонерів? - Олег усміхнувся не відриваючи погляду від дороги.

- Тебе хвилюють мої фінанси, Кіро?

- Ні. Мені потрібно знати, чи вистачить у мого нареченого грошей на моє навчання. - і як завжди спершу сказала а потім подумала. Олег розсміявся а я прикусила губу.

- Не хвилюйся, мала. На уроки з тобою в мене грошей вистачить. - глянув на мене і грає бровами. Я закотила очі і знов повернулась до дороги, приховуючи посмішку. З ним неможливо виграти жодну словесну дуель. Навіть коли я знаходжу влучну відповідь, він примудряється зробити так, щоб останнє слово залишилося за ним. Але я навіть не проти. Мені дуже подобається з ним сперечатись.

За кілька хвилин автомобіль зупинився біля великої сучасної будівлі зі скляним фасадом. Я вже збиралась відстебнути ремінь, коли помітила людей біля головного входу. Кілька журналістів із камерами і мікрофонами чекали біля дверей, розмовляючи між собою.

- А це що, журналісти? Вони що тут роблять? - Олег знизав плечима.

- Мабуть теж захотілось сенсації. Не звертай уваги, мала. І звикай. Тепер ти постійно будеш під прицілом камер. 

- Ти мене про це не попереджав. - обурююсь.

- Пізно відступати, кохана. Краще посміхнись. Вистава починається. - і головне посміхається як чеширський кіт. Відповісти я не встигла,  бо журналісти помітили автомобіль Олега і жваво рушили в нашу сторону.

Найцікавіше тільки починається. (ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ КНИГА ЗМІНИТЬ ЦІНУ)

ГАРНОГО МИРНОГО ДНЯ!