А ЩО, ЯКЩО ТИ ЗГАДАЄШ МИНУЛЕ — І ЗРОЗУМІЄШ, ЩО ВСЕ БУЛО НЕ ТАК?

Уявіть місце, де колись горів вогонь. Біла сукня. Вінок із квітів. Двоє чоловіків, між якими стоїть щось набагато давніше за звичайне суперництво.

І дівчина, яка відмовилася бути чиєюсь нагородою.

Минуло багато часу. Імена змінилися, обличчя стали іншими, але деякі історії не закінчуються. Вони лише чекають, коли хтось наважиться їх згадати.

Яромира нарешті знаходить місце, яке бачила у своїх уривчастих спогадах. Влас знає, що там сталося. Знає навіть те, чим усе закінчилося.

Але не розповідає.

— Бо ти маєш згадати сама.

Чому всі так бояться розповісти їй правду? І що приховує минуле, якщо навіть пам’ять відмовляється відкрити останні двері?

А тепер найцікавіше…

Як ви думаєте, чому Яромира колись сказала: «Я не збираюся бути частиною чиєїсь перемоги»?

1. Вона кохала одного з них, але не хотіла ставати причиною ворожнечі.

2. Вона знала, що їхнє суперництво приховує щось небезпечніше за кохання.

3. Вона взагалі не збиралася обирати між ними — бо мала власну мету.

А може, правда зовсім не така, якою здається???

Пишіть свої версії в коментарях. Мені дуже цікаво, які таємниці ви вже розгадали, а які ще залишаються для вас загадкою.

«Наречена Велеса» — слов’янська міфологія, таємниці минулого й почуття, які не зникають навіть крізь століття.

https://booknet.ua/book/narechena-velesa-b459788