Запрошую на новинку "Нахаба з сусідньої кімнати". Осіння, затишна історія (якщо герої не повбивають одне одного).

— Ну що за дитячий садок? — зітхнула тітка Віра. — Ми взагалі-то збираємося стати однією великою та дружньою родиною. Вам треба просто помиритися, і все! Єво, ти ж, здається, завжди мріяла про брата?
— Але ж не про такого! — вскочила вона, стиснувши кулаки. — Тім мені сьогодні зошит з англійської зіпсував! А він із минулого року, там був величезний словник!
— Ну нічого, тримай тепер усе в голові, — усміхнувся я і теж встав. — Упевнений, ти на це здатна. На відміну від мене — після того, як ти мене стукнула підручником по голові!
— Це було за діло!
— Ну то якщо я тебе чимось стукну, це теж буде за діло!
— Тільки спробуй! — прошипіла Єва.
— Обов'язково спробую, сестричко, — зазначив я. — Мені ж уже можна тебе так називати, правда?
Ми стояли й важко дихали, втупившись одне в одного з червоними від люті обличчями. І тільки потім я перевів погляд на батьків... Схоже, ми все-таки перегнули. Вони сиділи в шоці.
Хоча яка різниця? Хай одразу звикають. Ми з цією зубрилкою під одним дахом точно не уживемося!

Також сьогодні останній день передплати на "Подвійну дозу небезпеки". Завтра ціна значно збільшиться.

– Ви чого?
– Просто в тебе ноги дуже гарні, – раптом зізнався Артем.
– Ага. Я ж тобі казав, що ми більше місяця дівчат не бачили, – додав я з усмішкою. – Так що не дивуйся.
– Ви мене лякаєте... – збентежено усміхнулася вона, швидко повертаючись на своє місце за столом.
– Та годі тобі, ми ж просто дивимося. Поки не чіпаємо.
– Поки? – перепитала Каріна.
У її голосі вже не було страху – швидше зацікавленість. Здається, такий розклад її навіть влаштовував, і нас вона анітрохи не боялася. 
А мені стало безумно цікаво: що станеться, якщо я вирішу зайти трохи далі?

nVjKKwvN

Тінь забороненого бажання

Мій телеграм-канал, де я з'являюся частіше❤️