Вітаю вас, друзі!

Авторка Аліс Веро пише детективи. Саме через них я і познайомилася вперше з її творчістю. Але книгу Фатальний обмін сама Аліс Веро позиціонує як психологічний роман, тому спробую підійти до твору саме з цього боку.

Життя не передбачуване. А надто, коли вам за шістдесят. І ви опинилися за кордоном. Навіть, коли вас двоє. Навіть, коли обоє цілком самодостатні. Навіть, коли відбулися професійно й особистісно. Але усе те життя, де тривала ваша успішна взаємодія зі світом, нині у минулому. Ви свідомо обираєте шлях біженців, тому що хочеться жити далі – у спокої та любові; жити цікаво; жити повнокровно; не відкладаючи на “колись”. Бо вже відкладалося... Бо вже поступалися своїми бажаннями... Так, грошей обмаль... Але цікавість до життя, – як замолоду. Адже не доживати – жити приїхали. Такі головні герої книги – Аліна й Олексій, які живуть у Німеччині і які зважилися відвідати свінг-клуб. У результаті цього візиту вони стають свідками у справі про вбивство. Треба віддати належне витримці подружжя. Незабаром вони знову відвідають цей клуб. Мотиви залишу поза рядками. Варто читати.

Відзначу те, що мені запало в душу. Аліна й Олексій вміють любити. Без екзальтації. Без з’ясування стосунків. Без перетягування ковдри. Їхня любов дозволяє їм бути досить відвертими й сміливими у вчинках. І для них це запорука міцних стосунків. Цілковите прийняття одне одного. Без докорів. Без претензій. Вони вирішують усе вдвох. І ти віриш: варто одному не погодитись – другий це прийме. Прозвучить “так” – і це також влаштує.

“Ти хочеш?”

“Чого ти хочеш?”

“А ти?”

“Я – як ти”.

Головне – бути поруч. Довіряти безумовно. І розуміти без слів. Оце таке воно – кохання в романі “Фатальний обмін”.

Раджу читачам поспішити з прочитанням книги, оскільки авторка її розмістила лише до понеділка. Вона варта уваги.

Книга затишна й тепла, незважаючи на кримінальний фон. Затишна й тепла, тому що вона, перш за все, про кохання.

Бажаю Аліс Веро успіхів!