Привіт, мої любі! Запрошую до моєї нової книги під назвою "Колишні. Наш останній шанс". Історія тільки розпочалася, тож заварюйте смачну каву і читайте!

Уривок з сьогоднішньої глави і тематичний візуал до неї:

— Зараз, заюню, зараз матуся дасть кашку, — зітхнула я. — Дала малій сир і вона відразу відкусила шматочок. Від виснаження, голоду і тривоги за маму в мене почала паморочитись голова.

Я вперлась чолом в прохолодні дверцята холодильника, дістала з кишені телефон і набрала номер Сергія.

Гудки йшли, але він не відповідав. Я знову набрала його і знову слухала гудки. Вже хотіла класти трубку, але він нарешті прийняв виклик. В динаміку було чутно шум, сміх, гучну музику та дзенькіт бокалів. Звісно, він ж був у барі, розважався з кентами.

— Чого ти дзвониш? — замість привітання роздратовано рявкнув він у слухавку. Язик в нього заплітався і я зрозуміла, що чоловік вже добряче хильнув зайвого.
В грудях закипіло від обурення. Я тут місця собі не можу знайти від стресу, а він бухає, забувши про все на світі!

Продовження читай тут:
Книга "Колишні. Наш останній шанс"

Додавайте книгу в бібліотеку, не загубіть!