Вітаю, любі букнетівці! ❤️

— Привіт? — спрямовую тепло свого подиху на її холодні пальчики. Ніби це може зігріти її. А вона візьме й розплющить очі просто зараз.

— Нічого не хочеш мені розповісти?.. Що б ти сказала, якби я запропонував тобі власне життя?.. Скажи хоч щось, тільки не мовчи, чуєш?..

Але вона мовчить. Зовсім ніяких змін. Навіть на кардіомоніторі...

Я знову залишаюся до ранку. Знову майже цілу ніч не сплю. А перед ранком, замість того щоб встати й піти, я все-таки засинаю...

Прокидаюся від того, що мене будить чийсь різкий дотик до моєї долоні. До свідомості доходить раптово: звичні сигнали кардіомонітора значно частіші. Я різко відриваю голову від спинки крісла — і мій погляд падає просто на її розплющені очі...

Оновлення за мить.

Книга тут❤️

Обіймаю!

Тихої мирної нічки, українці! ❤️