❤️ Візуал до нового розділу "Ставка на хижака". ❤️

Уривок:

— Я тебе ненавиджу, — видає нарешті.

— Вчора говорила інше, — зауважую я незворушно і підморгую їй.

Її щоки спалахують рум'янцем, таким яскравим, що проступає навіть крізь шар штукатурки, який на неї наклали. Вона відступає на крок, схрещує руки на грудях, ніби це може захистити її від мене чи від власних спогадів. 

Цікаво, що саме ти згадала, солоденька?

— Ця ніч нічого не означає, — заявляє вона твердо, занадто твердо для дівчинки, яка щойно почервоніла до коренів волосся, від однієї згадки про мене.

— Справді? — я дозволяю собі легку усмішку, — А записка на столі, здається, казала протилежне.

— Це була просто... ввічливість. Я подякувала за... гостинність! — вона задирає підборіддя ще вище, і мені доводиться прикусити внутрішню сторону щоки, щоб не розсміятися вголос.

— Гостинність, — повторюю я смакуючи слово, — Цікавий термін для того, чим ми займалися до третьої ночі.

— Замовкни, — шипить вона, і я вперше чую в її голосі справжню паніку під маскою люті.

❤️❤️❤️