Хочу подякувати всім, хто читає))) Вас так багато, аж важко повірити)) Майже 15000 прочитань! Дякую всім, хто зі мною!≽^•⩊•^≼
Знайди мене

— Мене звати Сніжана! — радісно вигукнула я. — Я згадала! Я згадала своє ім'я!

— Це, звісно, чудова новина, дитино, — почувся невдоволений старечий голос. — Але навіщо ж так верещати з самого світанку, наче тебе живцем ріжуть?

Я здивовано повернула голову.

Біля дверей на старому дерев'яному кріслі сиділа дуже літня жінка. Скільки їй було років — сказати важко. Її обличчя густо вкривали глибокі зморшки, з-під темної хустки вибивалося сиве волосся, а світлі, майже вицвілі очі уважно й трохи роздратовано розглядали мене.

​— Нарешті очуняла, — пробурчала старенька, поправляючи шаль на плечах. — А я вже грішним ділом гнівалася на того дракона, що він мені даремно мертвяка до хати притяг.

Ось ще одна коротка історія з мого життя, яка потрапила в сюжет книги. Поки не можу розповісти її повністю, але про одного персонажа згадаю))

У знахарки теж є прототип)) Це лікар-психотерапевт, з яким мені довелося познайомитись. Дуже старий дідусь, дивний і трохи лячний. У книзі Сніжана провела ніч у хатинці знахарки, а я — ніч у психлікарні. Така собі пригода, але що поробиш — життя бентежне)) Потім розповім, чого саме я там опинилася.

Так ось. Як тільки я прокинулась, він викликав мене на розмову. Поставив кілька незначних запитань про моє самопочуття, а потім раптом почав ділитися власними історіями: як його цькували в школі, як не любили дівчата, як у нього нічого не складалося в житті. І що жінка його ображає)) У мене було таке відчуття, наче білий халат мав бути на мені XD
Якби я не знала, що переді мною лікар, то цілком могла б подумати, що це один із пацієнтів XD Добре, що той візит виявився першим і останнім)) Я втекла звідти одразу після розмови))

У книзі знахарка лікувала Сніжану травами, а мене — ліками, які були як мертвому припарка: толку нуль. Приблизно як лікувати втрату пам’яті бур’яном))
Далі буде...

Дякую, що читаєте до кінця мої "брєдні" XD
Гарного дня!❤☕