Запрошую до романтичної історії від Макса Дикого  "Наречена Суворого"! Сьогодні автор відкрив на цю книгу передплату, але в перші дні ціна буде мінімальною, тож купуйте прямо зараз, заощаджуйте і не розлучайтесь з улюбленими героями!

Я працюю служницею, але у мене дуже хороші стосунки з донькою хазяїв, ми найкращі подружки. І от одного Аліна кличе мене на підпільну вечірку-концерт. Я вдягаю її одяг, ми втікаємо з дому і потрапляємо в дивний заклад, а там нам пропонують зіграти в карти на бажання.
Гравець з мене кепський, а мій вимушений партнер, Рустем Суворий, шикарний загадковий чоловік і власник закладу, настільки на мене задивився, що теж втратив пильність і ми програли.

УРИВОК ДЛЯ ВАС:

Коли ми поцілувались і розписались, я підхопив її на руки. В голову прийшла божевільна ідея. Я хотів вкрасти її звідси. 

— То виходить, ти тепер моя дружина? Може, перейдемо до шлюбної ночі? — запитав її пошепки.

— Але ж це не насправді! — вона злякано глянула на мене своїми величезними очищами.

— Та пожартував я, кошеня, не лякайся так, — я засміявся. — Так боїшся шлюбної ночі, невже цнотлива? 

Вона почервоніла і нічого не відповіла, відводячи погляд. 

— Схоже, я потрапив в ціль, — сказав я задоволено. — А поцілунок це був хоч не перший? Не люблю брати на себе таку відповідальність.

— Не перший, — прошепотіла вона. 

— Якщо що, тренування на помідорах не рахуються за перші, — я лукаво поглянув на неї. 

— У вас гарне почуття гумору, — Емілія усміхнулась. 

— Даси свій номер? — я якраз поставив її на підлогу і тут же мене перебили:

— Так, раз ви вже одружились, давайте грати далі, Демиде! — заявив Костя. — Я хочу ще разок тебе перемогти!

— Не думай, що я дозволю, — я усміхнувся. — Емі, давай обставимо їх всіх цього разу, як ти на це дивишся? 

— Я не проти, — кивнула вона. 

Ми сіли за стіл і продовжили гру. От тільки коли вже ми майже перемогли, до кімнати зайшов голова охорони.

— Шефе, знов копи їдуть, хочуть зробити облогу, будуть хвилин за десять, нас попередили, — сказав він.

Я насупився.

— Дівчата, хутко звідси, вам ці проблеми, думаю, не треба, — сказав до Емі і її подружки. — Мироне, виганяй всіх з зал з іграми і замикай їх, дай команди, діємо за звичайним планом.

— Буде зроблено, — кивнув він. 

— Ходімо, — подружка вхопила Емі за руку, але вона завагалась, дивлячись на мене. 

Я дістав свою візитівку і простягнув їй.

— Якщо захочеш зустрітись, сходити кудись, от, тримай, тут мій особистий номер. Запрошую зараз, може завтра на обід чи вечерю. Пиши, якщо згодна.

— Шефе, вони майже тут! — це вже вигукнув інший охоронець.

— Відвези цих дівчат додому, — скомандував я. — Напишеш, коли вони будуть вдома...

Купуйте "НАРЕЧЕНУ СУВОРОГО" в перший день передплати та підтримайте автора, це дуже важливо для нього! Попереду найцікавіше!