Ну що, моя перша в житті книга - “Завтра було давно” - нарешті дописана. Усі 22 глави, включно з останньою.

У минулому дописі я порівнював роботу над романом із літаком, який спочатку доводилося будувати просто під час польоту, а потім ще якось посадити. Так от, посадив.

І тепер стало якось… порожньо. І трохи сумно.

Поки пишеш, завжди є глава, до якої треба повернутися. Навіть коли не дуже хочеться, коли сцена вже давно існує в голові, а записувати її чомусь значно складніше, ніж було її прожити. У цьому всьому є цілком зрозуміле “що далі”: відкрити текст і продовжити.

А тепер я дійшов до останньої крапки. Писати було цікаво, хоча часом цей процес добряче тиснув. І ось він завершився, а я ще намагаюся зрозуміти, як до цього ставитися. Поки виходить приблизно: “Ну от. Написав. І що тепер?”

Відповідь на останнє питання, звісно, є. Треба перечитати всю книгу цілком, зібрати EPUB і ще раз вичитати текст. Роботи вистачає. Але досі я переважно дивився на те, що буде в наступній главі, а тепер треба повернутися до першої й пройти всю історію ще раз.

Звісно ж, ідеї про те, що може бути далі, теж нікуди не поділися. Світ залишився, персонажі залишилися, питання до всього цього - тим більше. Але поки хочу розібратися з уже написаним. З моєю здатністю “лише дещо уточнити” краще хоча б спробувати не починати все одночасно.

А ще виявилося, що дописати книгу і спокійно продовжувати викладати її частинами - це два окремі завдання.

Бо глави вже є. Усі. І дуже легко подумати: “А може ну його? Може одразу викласти все?” Хочеться вже показати, до чого воно дійшло. Особливо коли сам уже знаєш, що там попереду, і треба втриматися, щоб випадково не розповісти зайвого.

Поки тримаюся. На Booknet публікація продовжується, і до завершення книги ми ще поступово дійдемо.

І ще я хочу подякувати всім, хто залишав коментарі - це справді дуже допомагало. Усі зауваження я прочитав і взяв до уваги, а де зміг - врахував у тексті. Ну, принаймні спробував :)

А я тим часом спробую звикнути до думки, що свою першу книгу таки написав. Книгу, що починалась із “Хм… мені потрібен опис ідеології”

Найважче тепер - не натиснути кнопку “опублікувати” ще десять разів ?