Пару днів назад прочитала книгу «Непокірна» Христини Вілем і сьогодні хочу розповісти про неї.

Іноді я починаю читати книги випадково, а закінчую вже з відчуттям, ніби щойно прожила разом із героями маленьке життя. Ця книга – саме такий випадок.

На початку авторка занурює читача в особисту драму головної героїні – а як інакше коли вона застукала свого хлопця в ліжку з іншою?

Тут розвиток подій може бути драматичним чи комічним. Але Кіра – дівчина рішуча і вона вирішує почати нову сторінку свого життя без цього зрадника саме запропонувавши незнайомцю переспати з нею.

Данило, який потрапив в зону її уваги – привабливий, сильний, впевнений, харизматичний чоловік, який явно не збирався ставати частиною її намірів. Та ситуація обертається так, що між ними з першої зустрічі виникає та сама іскра, через яку я не могла відірватися від книги до останньої сторінки.

Їх історія – це саме той випадок коли протилежності притягуються. Кіра – творча особистість, імпульсивна, непередбачувана, емоційна, часом робить дурниці, але саме тому вона оживає на сторінках. Вона не ідеальна героїня з готовим планом на все життя. Вона помиляється, злиться, боїться, хоче довести собі, що здатна почати спочатку.

Данило зовсім інший – він звик все контролювати, планувати заздалегідь, підкоряти оточення власним уявленням і правилам. Але він не усвідомлює головного – що сам себе закрив в жорстких рамках, які насправді стали його в’язницею.

І от зустрічаються два зовсім різні світи - обидва іноді страшенно вперті, можуть дратувати одне одного, але при цьому між ними відчувається справжня хімія. Не та, про яку автор просто повідомляє читачеві, а та, яка поступово формується в діалогах, поглядах, реакціях і вчинках.

Поки я читала, то згадала фразу з фільму «Аватар»:

- Як я дізнаюся що він обрав мене?

- Він захоче тебе вбити.

Ось так між Кірою і Данилом – вони не усвідомлюють чому так дратують один одного і в той же час притягуються.

В цій історії є помилки, імпульсивні рішення, образи, пристрасть, ревнощі і моменти, коли хочеться сказати героям: «Ну навіщо ви це робите?!», але саме це робить книгу живою. Історія кохання головних героїв не ідеальна, але саме тому вона справжня.

А ще я побачила тут дещо більше: як іноді неправильний чоловік поруч робить жінку невпевненою в собі, закритою, тією що вже не вміє мріяти, у якій згаслі очі і опускаються руки. Як жінка втрачає себе у таких стосунках і перестає помічати, що міняється не на краще. Лише після розлучення, озирнувшись назад, вона розуміє, що все було на краще, що якби вона пробачила зраду, то назавжди потонула в цьому болоті. А от правильний люблячий чоловік поруч дає крила і можливість бути собою.

В цій історії є гумор, пристрасть, ревнощі, непередбачувані ситуації і достатньо емоційних гойдалок, щоб кілька разів змінити думку про героїв.

Після прочитання в мене залишилося дуже приємне відчуття, бо це історія не тільки про те, як жінка вирішила помститися чоловікові за зраду. А скоріше про те як після одного великого розчарування можна знову дозволити собі бути щасливою.

Ваша Оксана Соловій