А я зі знижечкою на
ДАЙ НАМ ШАНС

Він врятував її з палаючої машини сім років тому, оплатив лікування й зник, не залишивши жодного сліду. Сьогодні Григорій Назаренко — впливовий, холодний та небезпечний чоловік, поруч із яким Вікторія почувається захищеною. Але що, як їхня зустріч у минулому не була випадковістю?

Звинувачення колишньої дружини, дивні збіги та платіжка за VIP-палату, датована днем загибелі її чоловіка, руйнують їхній крихкий ідеальний світ. Щоб дізнатися правду, їм доведеться розкрити карти й зізнатися в найстрашнішому.

Вона — та, хто замовила той фатальний злочин.
Він — той, хто його виконав.

Чи зможуть вони довіритися одне одному й відкрити правду?
***
складні стосунки

рішуча героїня

небезпечний герой

Рандомні уривки:

Уривок 1:

“Крізь шум у голові до мене долинає звук замка, що відмикається ключем. 

— Вікторіє, вам не можна вставати! — жінка в білому халаті й зі стетоскопом на шиї заходить у кімнату. 

Отже, я в лікарні. Але чому такі дивні вікна? І двері на замку… 

— Де я? Мій син…? Що з ним? 

— Ви в приватній клініці. У вас був нервовий зрив, — спокійним голосом повідомляє лікарка. Жінка підходить до мене й сідає на стілець біля ліжка. Бере мою руку і перевіряє пульс. — Вам не можна нервувати. Дихайте. На раз-два-три — вдих. Затримайте дихання. Раз-два-три-чотири. І видих. Раз-два-три-чотири-п’ять. Чудово! Повторимо ще раз. Вди-и-и-их… 

— Мій син? — ігнорую її дихальні вправи. — Той поліціянт… Він сказав… Мені все привиділося? — запитую з надією. 

Обличчя лікарки хмарніє, і вона відвертається, так і не відповівши на моє запитання. А отже, мені це не привиділося, той офіцер сказав правду… 

— Богда-а-а-ане!!! — кричу я щосили. 

У палату вбігають двоє міцних хлопців у медичній формі й притискають мене до ліжка. Лікарка дістає шприц із нагрудної кишені. Короткий укол у плече — і світ знову пливе й зникає в темряві.”

Уривок 2:

“Вранці спускаюся на кухню та бачу на столі свої улюблені тістечка. Григорій знову підкочує до мене? Вчорашній поцілунок був не просто результатом викиду адреналіну після бійки? 

Варю каву Артуру й Діані та відношу в їхню спальню. Повертаюся на кухню і скрикую від несподіванки, побачивши величезного сірого пса. 

— Шерхане? 

Почувши своє ім’я, пес обережно виляє хвостом, уважно роздивляючись мене. 

— Можна! — командує Назаренко, і величезна туша радісно підбігає до мене й тичеться мокрим носом у руки. 

— Ой! — зойкаю від несподіванки, але швидко беру себе в руки. — Що йому можна дати? 

— Цьому жебракові? Та що завгодно, хоч морквину. 

— Він буде їсти моркву? — дивуюся.

— І моркву, і капусту, і навіть редиску, якщо дати! — сміється Григорій. — У цьому ми з ним схожі — абсолютно всеїдні! 

Скептично дивлюся на собаку й на чоловіка. Як на мене, спільного в них хіба що погляд — уважний і впевнений у собі. “

Уривок 3:

“І що мені робити? Чи випустять Григорія? Якщо так, то коли? Та й чи важливо це тепер? Найголовніше він мені сказав — я використала його нишком, а Григорій не з тих, хто таке прощає. А отже… Отже, усе між нами скінчено. Та й чи було щось? Окрім похоті та приголомшливого сексу…

Йду до Діани. Ми з нею вже обговорювали мої плани на майбутнє. Тепер вона більше не потребує компаньйонки, і я ще до весілля зібрала свої речі, спланувавши переїхати до Гриші. Хоча він ще не пропонував, але ж усе до цього йшло! Йшло… У минулому часі…

Отже, зараз мені треба просто поїхати. Поки ще не знаю куди, але краще якомога далі…

— То ти куди тепер? До Назаренка? Артур каже, за пару днів усе вирішиться і його випустять. Це просто непорозуміння…

Хотілося б мені в це вірити! Але Діана не знає про Назаренка всього того, що тепер знаю я. Дай Боже, щоб так і було, як обіцяє Георганов. Але на моє рішення це ніяк не вплине.

Киваю головою у відповідь і йду до машини, у якій уже лежать мої речі, а за кермом сидить Влад Стуценко.

— До Назаренка? — запитує він.

— В аеропорт…

— Але… Не думаю, що Григорій Юрійович буде задоволений.

— Ти його тут бачиш?

— Ні…

— Отже, в аеропорт…

Ось і все. І ця сторінка мого життя закінчена… Мені не вперше починати все з нуля. Тільки тепер я не одна…”

***

Та нагадую, що зараз в процесі написання наступна книга циклу, в якої ми дізнаємося, що ж сталося з Григорієм, та чи нашли вони з Вікторією своє щастя!

Та гарна новина для шанувальників Єгора Красильникова (головного героя ПРИНЦЕСА ТА ГОРИНИЧ) - його теж буде багато!

Але головні герої книги ВАГІТНА СЕКРЕТАРКА ДЛЯ МАЖОРА — Ніка (донька Григорія) та Едвард (син Діани).

Вчора було весілля його матері, а сьогодні вони прокинулися прикуті одне до одного й до ліжка кайданками.
«— Якого біса! Хто це зробив??
Переводжу погляд туди ж, куди й вона: на нас пара кайданок, пропущених крізь різьблене узголів’я ліжка та застебнутих на наших зап’ястях…
— Не я, точно. Я не любитель таких штук.
Але я, здається, здогадуюся, хто міг це зробити… Окрім цього виродка, мого новоявленого старшого брата, до такого ніхто б не додумався!»
«— Нагадати, що до зустрічі з тобою я була цнотливою?
— Нагадати, що ти була п’яна як портовий вантажник, коли ми завалилися в ліжко?»
Щоб виглядати старшим і досвідченішим, він говорить, що вдома, у Швейцарії, на нього чекає вагітна наречена.
А вона відмовляється прийняти таблетку для екстреної контрацепції…
***
Оновлення щодня о 00:00!

протистояння характерів

вагітна героїня

вперті герої

Ніка:

Едвард:

Єгор

Шерхан: