Трохи Вероніки й Матвія з моєї новинки ❤️

Вона — з характером, гострим язиком і чітким переконанням, що краще першою піти в напад.

Він — спокійний, стриманий і, здається, абсолютно не збирається дозволяти їй вивести себе з рівноваги.

ОДРУЖИТИСЯ ЗА ПЛАНОМ

На губах з’являється усмішка, коли я натискаю кнопку ліфта. Цікаво, що скажуть колеги про мою нову зачіску? Я вже уявляю їхні погляди.

Я заходжу всередину й натискаю потрібний поверх. Двері починають зачинятися, але в останню мить у ліфт хтось заходить. Моя свобода тривала кілька секунд. Мій простір порушує Матвій Боровський.
Чорти б його побрали.

Я наївно сподіваюся, що з ним зайде ще хтось, але ні, ми лишаємося самі.

— Привіт, Вероніко.

— І тобі не хворіти, Матвію.

У кабінці ліфта стає так тісно, що нічим дихати, і простір звужується до крихітної цяточки. Поруч із ним моя впевненість здувається, наче повітряна кулька.

— Чого витріщився? — одразу йду в напад.

— Ти, як завжди, сама люб’язність.

— Подобаюся? — зухвало підіймаю брову.

— Так, — він навіть не вагається з відповіддю. А я відводжу очі.

— Гарна зачіска. Тобі личить.

— Не можу сказати тобі того ж самого.

Матвій навіть не губиться, не ображається, не злиться. Просто дивиться на мене своїми карими очиськами крізь окуляри, спокійно витримуючи всі мої словесні удари.

І це дратує найбільше.

А тепер скажіть мені: як вам Матвій? 

І що думаєте про Вероніку після цього уривка? Вона вас уже дратує чи, навпаки, припала до душі? ?❤️

https://booknet.ua/book/odruzhitisya-za-planom-b460221