Чоловік виходить якраз тоді, коли я пробую застібнути блискавку до кінця. Повзунок зупинився на середині спини, і декілька сантиметрів не піддаються.

Я завмираю, коли відчуваю його присутність у кімнаті. Гаряче та вологе повітря з ванної кімнати торкається моїх відкритих плечей, а в дзеркалі я бачу, як він повільно підходить ближче. Його погляд зупиняється на моїх пальцях, що марно борються з впертою змійкою.

— Дозволь, — його голос звучить низько, майже біля самого вуха.

Його гаряча рука торкається моєї шкіри, і я знову тану, неначе сніг, хоча зовні й не подаю виду. Він зупиняє свою долоню у мене на шиї, навмисно дражнячись. Тілом пройшла вібрація, змушуючи сироти виступити на спині. Орест з тінню посмішки дивиться на моє відображення у дзеркалі і мовчить.

— Дякую, я і сама могла. — Брешу йому, щоб не визнавати, що мені була потрібна його допомога.

— Я можу повернути все як було, — саркастично насміхається з мене Орест.