І тут відчинилися вхідні двері.

Я підняла очі.

З будинку вийшов Влад, на ходу застібаючи куртку. Спустився з ґанку й попрямував до своєї машини, припаркованої біля воріт. Видно, збирався їхати.

До Маші, точно.

Думка прийшла сама собою і боляче штрикнула десь під ребрами.

Звісно. Куди ж іще?

Він майже дійшов до машини, коли помітив нашу трійцю. Чайні очі зупинилися на мені, Влад уповільнив крок, а потім і зовсім завмер як укопаний. Його погляд повільно ковзнув по слінгу, по здертому стегну й порваному одягу. Темні брови злетіли вгору, обличчя на мить скам'яніло.

Гарне обличчя. Не можна бути настільки гарним. Я вважаю, це навіть непристойно.

Влад не відривав від мене очей. На його вилицях заходили жовна, губи стиснулися в тонку лінію.

Я мимоволі випросталася, і тіло відразу відгукнулося новою порцією болю.

Тільки Вишневського мені зараз не вистачало. І чому саме в цей момент йому спало на думку з'явитися?

— Що з Лізою? — примружився, дивлячись на руку старшого з близнюків, яка підтримувала мене під лікоть.

Пальці Марка ледь помітно напружилися. Повітря довкола ніби стало густішим. Чоловіки мовчки свердлили один одного очима.

— Кого я бачу, знову ти! — Макс ступив уперед і став між нами та Владом. — Чуєш, чел, ти ж наче збирався їхати. Так от і їдь собі.

Влад подивився на нього.

— Я поставив запитання! — тонкі ніздрі тремтіли, очі випалювали дірки. — Що ви з нею зробили?

Макс перестав усміхатися. Його плечі напружилися, погляд став жорстким.

— Ми... Зробили...? Ми за Харлі здохнемо, якщо треба.

— Правда? — голос Влада звучав на низьких нотах, і мені стало не по собі. — Тоді чому ви обоє блищите, як котячі яйця, а її наче через м'ясорубку пропустили?

Марк повільно випростався, прибираючи руку з мого ліктя, карі очі примружилися, пальці стиснулися в кулаки.

— Ти оберти збав, бро.

— А то що?

Влад ступив зовсім близько й схопив Марка за куртку.

— Руки прибрав, — прошипів Макс.