ДОБРОГО ВЕЧОРА, МОЇ ХОРОШІ!

Сьогодні я відкрила передплату на книгу "Бідося Стремецького".

Щиро дякую всі хто залишається зі мною і з головними героями цієї історії.

Книга саме в розпалі. Приєднуйтесь. Після завершення вона змінить свою ціну.

14 безкоштовних розділів для ознайомлення. 

Розвернулась до дверей, та Стремецький впіймав мене за руку.

- Зачекай, дикунко. В мене до тебе є одна пропозиція. І вона буде вигідна нам обом. - розвертаюсь до нього.

- Після того, що ти щойно зробив, я вже боюсь навіть слухати що ти ще придумав. - фиркаю.

- Щось не пригадую щоб ти була проти того, що я щойно робив. - гмикає і посміхається, а я буквально відчуваю як моє обличчя вкривається плямами від злості. - Припини вбивати мене своїми красивими очима і послухай. Прикинься моєю нареченою. - я кілька секунд дивилась на нього, а потім розсміялась.

- Це жарт такий?

- Я цілком серйозно, колючко. Послухай. Я дам тобі захист. Дам гроші. Після виборів куплю квартиру для вас з малою. Ти більше не думатимеш, де ночувати і за що купити їжу. - ошелешено дивлюсь на нього і не можу зрозуміти, він це дійсно серйозно? - Це взаємовигідна пропозиція, Кіро. Я б на твоєму місці добре подумав, перш ніж відмовлятись.

- Зачекай. Ти мені все це, а я?... Що потрібно від мене? - нарешті роздупляюсь. 

- Нічого складного. Прикидатись моєю нареченою. Усміхатися, триматися поруч і переконливо грати роль жінки, закоханої в мене. - я відразу подумала про Олю, про Карину... Гроші, квартира, захист... Якщо я погоджуся, більше не залишусь сама. Не доведеться щодня боятися Смерча і думати де сховатися якщо він мене знайде. Більше того, я вже не буду йому потрібною. Вибір був очевидним. Але мене цікавило ще дещо...

- Я не буду з тобою спати. - впевнено кажу. Він гмикнув і підняв брови.

- Ти занадто високої про себе думки, Кіро. Якщо мені знадобиться коханка, то я знайду собі ту, якій не треба платити за секс зі мною. Вона сама проситиметься в моє ліжко. - хотілось скривитись, або сказати щось їдке, бо чомусь чути це було неприємно, та я стрималась. Не щодня мені надходять такі пропозиції. А він ще не дай Боже передумати може. 

- Добре. Я згодна. - на його обличчі з'явилася задоволена посмішка.

- Хороша дівчинка. Це правильне рішення. - Олег підняв руку і легко погладив мене по щоці. Я миттєво відсахнулась. Що він робить? Стремецький підійшов ближче і я втислась в стіну. - Перше правило, Кіро. Звикай до моїх дотиків. А зараз збирайся. Я викличу знайомого стиліста. Вона поїде з тобою по магазинах.

- Навіщо? - він окинув мене поглядом.

- Моя наречена повинна мати гарний вигляд і бути доглянутою. Завжди. - він задоволено посміхається. Було б чого радіти. Дорослий, красивий, багатий чоловік, а для ролі нареченої підібрав собі... мене... але мені пофіг. Скоро мені не доведеться боятись, бо щойно я погодилася на найбожевільнішу угоду в своєму житті.

ЩЕ, сьогодні діють знижки на дві класні і дуже емоційні книги, які примусять вас хвилюватись за головних героїв.

УРИВОК:

     Лікар приїхав досить швидко , але все одно цей час здавався вічністю. Макс то втрачав свідомість то знов приходив до тями. Я весь час тримала його за руку і навіть при огляді він її не відпустив. Наче боявся що я не дотримаю обіцянк і поїду. Але я б не змогла, навіть якби хотіла.

     Після огляду лікар  наполягав щоб Макс поїхав до лікарні , та впертий віслюк категорично відмовився. Сказав що краще вмерати вдома… Дурень! Тоді йому приписали антибіотики і ще якісь там ліки і мазі за якими поїхав один з його людей. Виявилось , що біля Макса мала бути медсестра, яка повинна була слідкувати за його станом і допомагати , та він її відразу вигнав , бо вона його бачите  кумарила... Дитячий садочок якийсь. Ясельна група. Капець! Слів немає. А якби я не приїхала? Хоч я й не планувала звісно… Та це вже таке…

    Лікар зробив свою роботу і поїхав. Макс вже мав трохи кращий вигляд , йому дали жаропонижаюче і воно почало діяти. Та мені все одно страшно, що йому може стати гірше. Я піднялась щоб вийти з кімнати , та він впіймав мене за руку.

    - Не йди. Ти обіцяла.

    - Я лише води принесу і повернусь. Пити хочу.

    - Ти ж голодна мабуть . Замов собі з доставкою що хочеш , я заплачу. – хотілось як завжди фиркнути, типу яка небачена щедрість, чи щось типу того. За звичкою. Та не буду добивати лежачого. Зачекаю коли вичухається.

    Спершу навіть дійсно думала замовити собі щось, та згадавши про його амбалів передумала... Замість цього , я написала список потрібних мені продуктів і послала одного з них на ринок. Це йому помста за мої коліна. Впевнена, йому сподобається.

    Повернулась до Макса і сіла поруч. Він здається заснув. Кладу долоню на його чоло ,  температура ще є , але вже не така висока. Потім не стримавшись легенько провела пальцями по щоці, по губах і вони почали ворушитись.

    - Дякую тобі Ань . - говорить не розплющуючи очей. – Дякую що не поїхала.

    - То ти для цього мене викрав і привіз сюди ? Щоб я потримала тебе за ручку при огляді ? Маленький хлопчик боїться страшного дядю лікаря?- він  посміхнувся.

    - Я сумував за тобою , відьмочко . Дуже . Ти потрібна мені . - говорить спокійно і його очі досі  заплющені , а моє серце вчергове за сьогодні зробило кульбіт . Тільки цього разу не від страху, а від радості.

    - Ти мариш, Максе. В тебе висока температура.

    - Я знаю, крихітко. 

    - Можливо зателефонувати твоїм батькам , чи ще комусь ? - запитую щоб перевести тему. Мені звісно дуже хочеться це слухати , та боюсь що це виявиться дійсно через температуру , або з  вдячності. А я ж зараз знов розправлю крила і у полум’я.

    - В мене немає батьків. Нікого немає . Друзі тільки , Емір , Рус , Захар , Череп , Саня. Ми всі окрім  Еміра росли на вулиці. Ти ж не думала , що бандитами стають від чудового життя? В нас вибору не було . Жити хочуть всі . І їсти теж хочуть всі. Я не виправдовуюсь. Ні в якому разі. Мені подобається моє життя. Просто... воно могло бути іншим. Я навіть пам'ятаю яким воно було до... - він замовк а я вдихнула повітря. Здається поки його слухала навіть не дихала. Макс зараз зовсім інший... Справжній. Відкритий. Немає жодних масок чи понтів .    

УРИВОК,

Компанія продовжує святкувати. Аглу теж набралась майже до відключки. Ну як можна бути такою дурною і безтурботною? Це ідеальна можливість позбутись її. Я підійшов до компанії і підняв дівчину на руки. Вона практично відразу відключилась.  Підійшов з нею до обриву і подивився вниз. Шансів вижити не буде. Внизу каміння і глибока річка, яка віднесе її тіло далеко від цього місця. Хто знає чи її взагалі знайдуть. Зробив глибокий вдих видих і знов відчув її запах. Трясця!  Що вона робить зі мною? Чому мене так штирить? Прикрив очі. Лише один рух і все закінчиться. Я маю це зробити!  Я повинен це зробити щоб врятувати сестру. Якщо я не зроблю цього зараз, можливо більше не наважусь ніколи. Та замість того щоб кинути Габі вниз, притис її до себе міцніше і поцілував в чоло. Трендець!  Приїхали. І що мені робити далі?

ПОСПІШАЙТЕ! 

ЗНИЖКИ ДІЮТЬ ДО 00:00 години.

ГАРНОГО ВЕЧОРА І ТИХОЇ НОЧІ!!!