Що, як найстрашніша таємниця людства похована не в минулому, а під нашими ногами?

Дощ змиває сліди, але не здатний змити правду.

Приватний детектив Макс Варді ( куди ж я без свого улюбленого героя) звик розслідувати подружні зради, шахрайства й зникнення людей. Та одного дощового вечора до нього приходить дивний клієнт із проханням знайти людину, яка зникла… понад сто п'ятдесят років тому.

Прапрадід Алекса, Ніколас Уомер, був оголошений божевільним після того, як заявив: світ пережив катастрофу, яка поховала під багатометровим шаром бруду цілі міста. Незабаром його безслідно забрали до психіатричної лікарні, а всі, хто намагався говорити про те саме, були оголошені небезпечними для суспільства.

Спершу Макс сприймає цю історію як ще одну сімейну легенду. Але старі фотографії, забуті карти, архівні документи й дивні архітектурні деталі відкривають моторошну закономірність: під сучасними вулицями справді прихований інший світ — величні міста, засипані під час невідомої катастрофи. Хтось століттями стирає сліди минулого, переписує історію і безжально прибирає кожного, хто наближається до істини.

Крок за кроком Макс і Алекс занурюються в лабіринт змов, таємних архівів, підземних споруд і заборонених технологій, де межа між історією, наукою та безумством майже зникає. Незабаром вони розуміють: справжня небезпека прихована не в тому, що сталося півтора століття тому, а в тому, що механізм, який приховав цю катастрофу, працює й досі.

У цій грі немає невинних. Є лише ті, хто знає правду, і ті, кому її ще належить пережити.

І коли пил потопу нарешті осяде, Максу доведеться відповісти на запитання: що страшніше — дізнатися правду про минуле чи зрозуміти, що майбутнє вже давно комусь належить?

«Пил потопу» — атмосферний конспірологічний трилер із елементами детективу, альтернативної історії та наукової фантастики.

Іноді найнебезпечніші скарби — це ті, які краще було залишити похованими.