Любі мої, ловіть невеликий спойлер із нової глави "Авіалони" — сцену, яку я сама переписувала разів десять, поки вона не лягла так, як треба.

...Уртер повільно наблизився до внутрішньої сторони скла, і його сріблясті очі з вузькими зіницями уважно сфокусувалися на нас.

Але дивився він не на мене. Його очі взагалі не відривалися від Ярет.

...

Кутик його губ повільно піднявся, оголивши ряд дрібних, гострих зубів.

Навколо одразу прокотилося кілька приглушених вигуків. Навіть загартовані військові на мить втратили свою звичну стриманість.

...

— Він погодився, щоб його перевезли, — тихо сказала Ярет.

Я знову глянула на резервуар. Ще кілька хвилин тому за цим склом була просто невідома істота, яку ми мали забрати. Тепер я вже не була впевнена, що правильно називала його вантажем.

Хто вже здогадався, що Уртер — не просто "істота"?