Отже, у рамках марафону пані Уляни "Книжкове лото" мені випало читати книгу «Між двома подихами» Ромула Шерідана (посилання клікабельне, кому не хочеться читати далі, можете переходити відразу на книгу).  

Спеціально показую вам обкладинку, хоча якби моя воля, я б продублювала всі ілюстрації, які зустрічаються у цьому творі, вони справді неймовірні. Проте той, хто вирішить її читати, і сам усе чудово побачить, тому рухаємось далі... 

Відразу хочу відзначити цікавий задум. 

Хотіла тут написати найперше, що привернуло мою увагу, але таки друге (після картинок!) — це сама ідея. Карта, маяк, старовинні фотографії, дивні світлові явища, можливість побачити інший світ — усе це створює хорошу основу для фантастичної загадки. Автор не видає всю таємницю одразу, а поступово додає нові деталі, тому хочеться зрозуміти, що саме відбувається.

У творі також добре відчувається атмосфера старої Шотландії: маєтки, каплиця, маяк, дощ, узбережжя, старі речі, місцеві легенди. Ці деталі працюють на загальний настрій і допомагають зануритися у світ історії.

При цьому мені сподобалося, що загадка не зводиться до одного незрозумілого явища. З кожною новою главою з'являється ще один елемент: карта, обсерваторія, динамо, інший світ, можливість зафіксувати побачене. Особливо цікаво стає тоді, коли герой перестає просто дивуватися й починає перевіряти свою теорію.

Це, на мій погляд, сильна сторона історії. Еліан не просто спостерігає за дивними подіями, а намагається зрозуміти закономірність і знайти докази. Рішення роздобути фотокамеру й перевірити свої спостереження додає сюжету конкретної дії.

Особливо мені запам'яталася сцена з МакЛаудом. Там розмова не просто рухає сюжет: у кожного співрозмовника є щось, що він хоче приховати або отримати. Через це виникає легка гра між персонажами, і діалог сприймається природніше. Хотілося б бачити більше таких моментів і в інших сценах.

Та якщо згадувати про діалоги, тут у мене виникло найбільше особистих читацьких зауважень. Місцями персонажі говорять надто прямо й озвучують те, що читач уже може зрозуміти з їхньої поведінки або ситуації. Через це деякі розмови здаються трохи передбачуваними, а подекуди взагалі якимись штучними. Це, як на мене, стосується насамперед романтичної лінії. 

Але не всі. Так, мені особисто було б цікавіше, якби персонажі частіше щось приховували, ухилялися від прямої відповіді, жартували невпопад, сперечалися або намагалися отримати від співрозмовника щось своє. Саме такі моменти, як у розмові Еліана з МакЛаудом, механіком, графом, на мою думку, роблять діалоги особливо вдалими.

У тексті також досить часто після дії або репліки додатково пояснюється, що саме відчув герой або який висновок він зробив. Наприклад, якщо персонаж уже поводиться розгублено, читач, найімовірніше, сам зрозуміє його стан.

Мені здається, що в деяких місцях можна було б трохи більше довіритися читачеві й дозволити йому самому назвати для себе те, що відбувається.

Із попереднього пункту випливає ще одна особливість тексту: досить часто повторюються конструкції на кшталт «м'яко сказала» тощо. Самі по собі вони цілком нормальні, але через часте використання стають помітними.

Якщо частину таких пояснень прибрати й залишити тільки дію, реакцію або репліку персонажа, текст, на мій погляду, стане динамічнішим.

О, ледь не забула! У творі є цікаві сюжетні відкриття, але між ними іноді виникають досить розлогі пояснення. Через це темп місцями сповільнюється саме тоді, коли хочеться швидше дізнатися, що станеться далі.

Водночас коли герой щось досліджує або взаємодіє з іншими персонажами, історія відчутно пожвавлюється. Тому мені хотілося б більше саме таких сцен.

Та в будь-якому разі «Між двома подихами» для мене — це насамперед історія із цікавою фантастичною загадкою й атмосферою таємниці. У ній є хороший потенціал для поєднання містики, пригоди й романтичної лінії.

Мої зауваження стосуються переважно способу подачі: мені хотілося б менше пояснень того, що читач уже може побачити сам, і більше недомовленості, підтексту й живої взаємодії між персонажами.

При цьому саме моменти, де герої починають чогось хотіти один від одного, щось приховувати, торгуватися, жартувати або ставити співрозмовника у незручне становище, показали мені, що в тексті це вже є. Тому особисто мені було б цікаво побачити, як ця сторона історії розвиватиметься далі.

Тож запрошую вас читати цю історію, гарний настрій вам гарантовано)))