Біла темрява

. . . Я присів. Подивився на взуття. Опустився навколішки перед черевиками покійного. Важкі, якісні берці, ідеально пристосовані для піших переходів. Я взяв правий черевик, перевернув його. Каблук виглядав звичайним, трохи стертим об каміння. Але коли я провів пальцем по стику гуми й шкіри, відчув ледь помітний люфт.

Пролунав клац.

У цій крижаній тиші звук здався оглушливим. Пружинний механізм спрацював, і частина каблука відійшла вбік. Усередині, у спеціально вирізаному пазі, лежав крихітний чорний прямокутник.

Карта microSD.

Я витяг її двома пальцями. Вона була майже невагомою, але я відчував її тяжкість так, ніби тримав на долоні шматок нейтронної зорі. . .