Усе більше переконуюся, що я напрацювала певний графік.

Вночі, між 0 і 2 пишу кістяк наступного розділу "Упізнання". Потім половина із тих марень впросто вилітають в трубу до файлу зі сміттям (бо ж як заощадлива хазаюшка, я нічого просто так не викидую ОСТАТОЧНО), інша - в тому чи іншому вигляді доходить до прийнятного мені варіанту.

Найбільше чудо відбувається в офісі на роботі) між остогидлих звінків і контрактів, кісточки сюжету обростають масою фактів, описів, глибиною, сенсами... На перекурах пишеться найкраще - по 2-3 слова між затяжками, чи між тими самими робочими дзвінками. Та ні одна ниточка сюжету не губиться!!! То я кажу вам точно, бо сама перечитую новий розділ та 2-3 попередніх, щоб зафіксуватися. 

Друзі, накидайте трохи мотивації) будь ласка. Виявляється, я не вигрібаю) 190тис симолів витягнули всю душу, і я поки на 13 розділі оголошую невелику паузу для себе. Якщо знову муза не прилетить вночі і випалить увесь "успокоїн".