Додано
29.09.26 16:36:05
Втратила пам'ять і вимагає розлучення від чоловіка
Привіт усім, хто завітав!
Каталіна не пам'ятає нічого — ні заручин, ні весілля, ні того, що сталося між нею й Андрієм. Для неї він — колишній бос, якого вона ненавидить. Для нього — єдина людина, заради якої варто боротися.
У книзі "Дружина Даниленка" Андрій має підкорити серце своєї дружини вдруге — тільки цього разу без шантажу, без гри. Лише завзятість, терпіння і трохи нахабства. Але поки один з них намагається повернути кохання, дещо небезпечне й досі чекає в тіні...

Уривок:
— Вогнику, я все ще той самий нестерпний Андрій, але ти просто не пам’ятаєш мене справжнім. — Вдивляється у мене своїм теплим й ніжним поглядом кілька секунд, а тоді в очах чоловіка проскакують вогники. — Давай так. Після виписки ми їдемо додому і поки ти мене не згадаєш ми будемо заново пізнавати одне одного.
— Хм… Думаю, тобі це не треба. А от переконати мене у справжності нашого шлюбу можеш спробувати, але в тебе навряд чи це вийде. — За спиною чую тихий смішок Марка. Ні, а що він думав, що здамся без бою?! Оближеться.
— Я наполегливий.
— Пфф... Я тобі ще покажу, де раки зимують, лю-бий! А то ти, мабуть, не так зрозумів мої слова.
— Не сумніваюся, що моя люба дружина буде брикатись.
— Брикатись? Я тобі що, кобила якась? — Обурилась я на весь голос, а чоловіки почали сміятися. — Одужаю і кожному з вас перепаде за такі жарти.
— Моя войовнича дівчинка… Ходімо в палату, вже навіть сонце сіло за горизонт. Там розповім все інше, а то змерзнеш тут…
Закочую очі від його гіперопіки, але тоді неочікувано він лишає на моїх вустах короткий, але пекучий поцілунок. Мене, наче струмом вдарило. Як таке можливо?! В мене раніше ніколи на поцілунки такої реакції. Ніколи й ні з ким…
КНИГУ ЧИТАЙТЕ ТУТ
P.S. Перша частина історії Андрія та Каталіни вже завершена і має назву "Наречена для Даниленка" — читайте книгу безкоштовно за посилання тут: https://booknet.ua/book/narechena-dlya-danilenka-b450088
Приємного читання!
З повагою та любов'ю,
Ваша Деллі!❤️
Таделія Росс
682
відслідковують
Інші блоги
Іноді ми закохуємося не в тих, ким люди є насправді, а в тих, ким вони здаються нам. У слова, обіцянки, погляди й моменти, які хочеться зберегти назавжди. А потім настає мить, коли доводиться запитати себе: я кохала його
https://booknet.ua/book/ruka-ob-ruku-z-smertyu-ya-provedu-tebe-do-prestolu-b460103 Ямадзакі Тоширо дядечку 50 років
Чому ми продовжуємо обирати людину, поруч із якою більше не почуваємося щасливими? Мені здається, справа не завжди в тому, що ми надто сильно любимо. Іноді ми просто надто довго будуємо своє життя навколо когось,
Чомусь я впевнена, що в мене буде хлопчик. Такий же гарний, як Едвард… Хоча це може стати в майбутньому проблемою… Хай краще він буде схожий на дідуся! Сміюся, уявивши собі немовля з фізіономією бульдога й поглядом
Привіт!! Запрошую вас до читання моєї першої книги "На межі прицілу")))) де відбувається цікавий поворот долі. Буду дуже рада бачити ваші відгуки після прочитаного ☺️☺️☺️
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❣️❣️❣️
Тетяна Арден, ❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати