Є двері, які краще не відчиняти.

Бо іноді за ними чекає не те, що ти залишила в минулому.

А те, що весь цей час чекало на тебе.

Кілька років тому Яромира відмовилася від своїх батьків.
Залишила Рутенію.
Зачинила за собою двері й вирішила більше ніколи не озиратися.

Та деякі двері не потребують ключа.

Вони відчиняються самі.

Разом із уривками давно забутих спогадів.
Зі снами, після яких прокидаєшся з відчуттям, що хтось називав твоє ім'я.
Із таємницею, яка чекала роками, перш ніж знову нагадати про себе.

І тепер залишається лише одне питання:

чи зустрінеться Яромира зі своїми батьками?

Після всього, що сталося…
після стількох років мовчання…

хто з них насправді чекає на цю зустріч?

І що станеться, коли двері нарешті відчиняться до кінця?

«Наречена Велеса» — історія, у якій минуле не завжди залишається минулим.