Ми тихо, навшпиньки, увійшли до палати інтенсивної терапії. Підійшовши до прозорого кувеза, ми зачаровано зазирнули всередину. Наше маленьке диво спало — крихітна, неймовірно гарненька дівчинка. Я обережно зазирнув на маленьку бірочку-браслет, що висіла на ручці: «Дівчинка, 50 см, 2850 г». Краєм ока я помітив, як мама змахнула сльозу розчулення в куточку ока.