Колись я помітив дивну закономірність: люди найзапекліше воюють не з ворогами, а з тими, кого колись любили. І найчастіше ці війни починаються не з того, що хтось сказав щось жахливе, а з того, що хтось чогось не сказав.

Так з'явився роман "Друга спроба".

Марта і Андрій розлучилися півтора року тому. Вони поділили квартиру, друзів і спогади, але так і не змогли поділити "Зерно", київську обсмажувальню кави, яку 12 років будували разом. Вона створює купажі, від яких на Подолі стоять черги. Він рахує гроші і мовчить, як мовчав усі роки шлюбу. Одного вівторка Марта дізнається від бариста, що колишній чоловік за її спиною продає компанію великій мережі. Вона готова йти до суду. І лише випадково опиняється в кабінеті медіаторки Віри Сахно, колишньої судді з рудим котом на підвіконні, яка замість того, щоб вирішувати, хто правий, ставить одне просте питання: "Навіщо?"

Відповідь на нього виявиться зовсім не про бізнес. За продажем компанії стоїть таємниця трирічної давності, про яку Андрій так і не наважився розповісти. А за Мартиною образою стоїть те, чого вона чекала від нього багато років і так і не почула.

Це роман про любов і гроші, про кав'ярні на Подолі і кабінети на Печерську, про людину в сірому пальті, яка заробляє на чужих сварках, і про те, як складно буває спитати прямо, коли боїшся почути відповідь. Але найбільше він про те, що будь-який конфлікт можна вирішити, якщо нарешті почати говорити.

Роман уже вийшов. Читайте, пишіть свої враження в коментарях і розкажіть, чи впізнали ви в Марті й Андрієві когось знайомого.