— Рома, нам потрібно поговорити, — раптом підводячись з-за столу, тихо мовила вона, коли діти пішли до кімнат.

   Моє серце в грудях пропустило болісний удар.

— Про що саме? — несміливо, розтягуючи слова, запитав я, відчуваючи, як земля з-під ніг іде.

— Ми зовсім перестали проводити час разом, Рома. Ми перестали спілкуватися, обговорювати справи, будувати якісь спільні плани... і кохатись, врешті-решт, ми теж перестали. Ти мене більше не хочеш, — прямо в обличчя випалила дружина, і в її очах заблищали гарячі сльози образи.