Друзі, продовжуємо мою вже традиційну рубрику «Між рядками зі мною». Поки ви читаєте, знайомитеся з книгою та її героями, я потроху показуватиму вам, як бачу окремі моменти цієї історії.

Сьогодні пропоную зазирнути в розділ 3 «Між вечерею і мовчанням» через ілюстрацію.

Тут усе начебто дуже буденне: дорога з роботи, вечеря на двох, яка так і не відбулася вчасно, дві пляшки молока, трохи образи, трохи мовчання і розмова, у якій справа насправді зовсім не в молоці. А потім диван, серіал, знайоме плече поруч і нічне: «Я не хроплю».

Мені подобається, що Крістіна й Тарас не ідеальні. Вони можуть сваритися, не розуміти одне одного, говорити не те, що хотіли, а через годину все одно сидіти поруч. Бо, мабуть, саме з таких маленьких моментів і складається справжнє життя після «так».

Хоча десь між вечерею і мовчанням уже з’являється те, про що Крістіна поки навіть не здогадується… 

А тепер мені дуже цікаво: а якими ви уявляли Тараса і Крістіну під час читання? Схожі вони на тих, кого бачите на ілюстрації? ❤️

До зустрічі між рядками.✨