(Ось так почався її ранок)

Ранок був чудовим! Рендал розбудив мене ніжним поцілунком і приніс каву в ліжко разом із власноруч приготованим сніданком. Нехай тости підгоріли, а кава вийшла не надто смачною, я все одно із задоволенням все з’їла й випила. Головним був сам жест уваги від коханого чоловіка.

Я купалася в променях його турботи й уваги. А ще з нетерпінням чекала, як сьогодні ввечері ми полетимо на Терру – Рендал обіцяв влаштувати для мене там якийсь сюрприз.

Здавалося б, про що ще мріяти?

(І ось таким стало продовження...)

Серце пропустило удар, коли погляди співробітників Служби Безпеки слизнули по нашому столику й зупинилися на мені. З горла зірвалося уривчасте зітхання, коли чоловіки впевнено попрямували в наш бік.

– Що відбувається? – почула стривожений шепіт Дафі, але не змогла нічого відповісти.

Схоже, треба було дослухатися до криків власної інтуїції. Нічого доброго від такої уваги мені чекати не варто – це очевидно! Хоча що я могла б зробити? Втекти з Міжзоряної Академії? Але куди?

Залишається сподіватися, що я перебільшую можливу небезпеку.

ВИКЛАДКА НОВИХ РОЗДІЛІВ КОЖНОГО ДНЯ, КРІМ НЕДІЛІ

УСІХ ЗАПРОШУЮ!

Мої соцмережі, де можна знайти різні цікавинки про мої книги.