Сьогоднішня глава  «Літній дощ»

У сьогоднішній главі нарешті починає руйнуватися стіна, яку так довго будували між собою Аліса й Сергій. Він обережно обробляє її рани, стараючись навіть легенько дмухати, щоб зменшити біль.

— Ой! — рана пекуче защипала, і дівчина ледь утрималася, щоб не відсмикнути ногу.

— Тихо ти, веди себе спокійно, а то все село збіжиться, подумають, що тут когось ріжуть, — пробурчав він, обережно промиваючи роздерту шкіру.

— Боляче взагалі-то!

— Тобі що, ще пофукати? — підвівши очі, Сергій осікся: на віях дівчини справді заблищали сльози.

Важко зітхнувши, він почав діяти значно повільніше, легенько дмухаючи на свіже садно після кожного дотику:

— Так легше?

— Трошки...

— Потерпи. Спочатку треба знезаразити, а потім намажемо маззю і одразу стане легше.

✏️ Якщо ще не читали «Літній дощ» — завітайте та додавайте книгу у свої бібліотеки. Попереду ще багато сцен, де їхні серця будуть випробовуватися на міцність.