Добравшись до офісу, я одразу дав розпорядження секретарці зібрати та принести мені на стіл усі звіти по поточних судових справах.

— Можна до вас? — зазирнувши до кабінету, запитала вона.

— Так, звісно, заходьте, давайте сюди, — сказав я, повільно підіймаючи втомлений погляд.

    І в ту ж секунду я ледь помітно присвиснув. Валентина Миколаївна сьогодні перевершила сама себе: вона виглядала так, ніби щойно зійшла з екрана відвертого фільму. На ній була напівпрозора біла блуза, крізь яку чітко проступали збуджені груди, спідниця-олівець до колін із глибоким розпіркою, що сягала самих сідниць, капронові панчохи з розкішним шитим мереживом зверху, і, як я міг помітити, вона була повністю позбавлена нижньої білизни. Бракувало хіба що якоїсь пікантної деталі на кшталт іграшкової каски.