⚜️ Візуали до нового розділу "ПОЛОНЯНКА ХИЖАКА". ⚜️

♥️♥️♥️

Марк і Аліса... понад п'ять років тому:

— Алісо, — кажу я, і власний голос звучить чужим, хрипким, — Нам треба поговорити.

Вона одразу відчуває зміну в моєму тоні — бачу, як тривога поступово витісняє радість з її обличчя.

— Щось трапилося? — питає вона, — Марку, ти якийсь дивний.

Я мушу зробити це швидко. Різко, без вагань, бо якщо дозволю собі хоч секунду роздумів, точно не зможу довести справу до кінця.

— Вчора ми зробили помилку, — кажу я, і кожне слово вбиває мене зсередини, — Все, що сталося між нами, — помилка.

Аліса завмирає.

— Що?

— Я не повинен був заводити з тобою стосунки, — продовжую я, змушуючи голос звучати холодно, байдуже, наскільки це взагалі можливо, коли всередині все кричить від болю, — Це було нерозважливо з мого боку. Ти не той тип жінки, з якою я хотів би будувати щось серйозне.

— Марку, — вона хитає головою, очі вже блищать від сліз, — Вчора ти казав зовсім інше. Казав, що кохаєш мене.

— Я помилявся, — кажу я, дивлячись їй прямо в очі, змушуючи себе не здригнутися, не показати жодної слабкості, — Слова, сказані в запалі моменту, не завжди відображають правду.

— Ти брешеш, — шепоче вона, — Я бачу це по твоїх очах, Марку. Щось сталося. Скажи мені правду.

Правду... Якби ж я міг...