Всім, привіт!

Запрошую до нового розділу новинки.

✨✨✨

— І як ти взагалі поводишся з дівчиною?! Вона ж вагітна! Від тебе, між іншим! А ти її просто викидаєш як мотлох, ще й прикриваєшся першою-ліпшою перехожою! Хто ти після цього?! У тебе взагалі є бодай крапля совісті чи співчуття?! Це ж твоя дитина...

Дивлюся на чоловіка. У темряві погано бачу його обличчя, але, здається, йому плювати на крики його дівчини і на мої слова. Наче вже не юний, а поводиться справді мов підліток.

Вперто чекаю від нього вибачень, чекаю хоча б якихось виправдань або виразу провини на обличчі. Але здоровань залишається абсолютно непорушним. Він повільно знімає капюшон, і в тьмяному світлі вечірнього неба я бачу його суворі, обвітрені риси обличчя, чітко окреслену щелепу під густою бородою та темні очі, у яких спалахує грізний, небезпечний вогник.

— По-перше, не смій підвищувати на мене голос, маленька, — його бас лунає глухо, тихо, але з такою силою, що мої зауваження миттєво застрягають у горлі. — А по-друге, ця дівчина вагітна не від мене. І я не збираюся грати в її брудні маніпуляції та підігрувати брехні. І чужу дитину не прийму. Хай йде до батька дитяти. Я тут ні до чого.

— Справді?! — вибухаю невдоволенням я. — А я тоді тут до чого?! 

Книга тут..

♥️♥️♥️