Ну що, перші глави вже позаду. ❤️

І я щоразу думаю, наскільки дивно спостерігати за історією, яку колись написала зовсім іншою людиною - тобто собою кілька років тому.

Яромира поки ще навіть не підозрює, куди все це її приведе.

Вона просто приїхала на весілля подруги. Просто опинилася в знайомих місцях, серед людей, розмов і якихось давно забутих відчуттів.

Але мені завжди подобалися історії, в яких щось починає змінюватися непомітно.

Не тоді, коли гримить грім і відбувається щось неймовірне.

А трохи раніше.

Коли ти ще можеш сказати собі: «Та ні, мені просто здалося».

Коли якась дрібниця чомусь не виходить із голови.

Коли сон здається просто сном.

Коли випадковість - лише випадковість.

А потім озираєшся назад і розумієш, що все почалося саме з цього.

Мені хочеться, щоб із «Нареченою Велеса» було приблизно так.

Не давати відповіді одразу. Не пояснювати кожну дивність. Залишати після глави маленьке «але…».

І, можливо, іноді змушувати вас сумніватися навіть у тому, що ви вже встигли собі придумати. ?

Тож поки Яромира просто живе своїм звичайним життям.

А я тихенько спостерігаю за нею й думаю:

якби вона знала, що насправді стоїть за всім цим, чи приїхала б вона взагалі на те весілля?

Але цього я вам, звісно, не скажу. ?

Хіба що… читатимемо далі. ❤️

? «Наречена Велеса» — читати на Букнет:
https://booknet.ua/out?url=https://booknet.ua/book/narechena-velesa-b459788