До цього Марта могла робити те, що вміє найкраще: перевіряти дати, звіряти записи, відділяти факт від припущення.

Але є момент, коли документ перестає бути просто документом.

Для мене це один із тих відрізків історії, де розслідування стає значно особистішим. Марта отримує відповідь, до якої йшла вже кілька глав, — але знати правду і бути готовою до неї виявляється не зовсім одним і тим самим.

А далі маршрут Адели приводить її до людини, для якої все це — не архівна справа і не номер у реєстрі.

Не хочу говорити більше, бо ці глави краще пройти разом із Мартою.

Але після прочитання мені дуже цікава одна річ:

що для вас страшніше — довго не знати правди чи нарешті отримати доказ, після якого вже не можна вдавати, що відповіді немає?

Розділи "Коли забудеш моє ім'я" 10–12 будуть доступні протягом дня та 6 розділ "Лінія 0"
Приємного читання ?