Привіт, мої любі НАТХНЕННИКИ!

Сьогодні діє мега-мега знижка на суперську книгу. Я сама коли її писала і сміялась і плакала. Обіцяю, що ви теж відчуєте ці емоції.

УРИВОК:

Підіймаюсь на ринг, там мене вже чекає Саня. 

- В мене для тебе сюрприз, друже. Так сказати, для мотивації. - показує на ВІП зону.

Ангеліна.  Крихітка моя. Прийшла. Сидить на балконі і дивиться на мене. Маленька, скільки всього я хочу тобі сказати... Як же я за тобою скучив... Хочеться наплювати на бій і піти до неї, міцно обійняти вдихнути її запах і ніколи не відпускати. Ангеліна легенько киває, наче підтримує і спонукає до дій. Розвертаюсь до Буйвола і починаю бій. Працюю на автоматі, все чого хочу, швидше закінчити і піти до неї. Тому мабуть так і виходить. Завдаю останній удар, Буйвол падає і все... Перемога. Перемога про яку ми з друзями так мріяли... А мені плювати. Всі кричать, а я підіймаю голову до балкону... Її немає. Ангеліна пішла. Ні. Я цього не дозволю. Сьогодні ми нарешті поговоримо. Вона буде змушена вислухати мене.

Зістрибую з рингу і біжу в коридор. 

- Де Ангел? - запитую в Тіма, який обіймає мене вітаючи.

- Щойно вийшла, я думав що вона пішла до тебе.

- Чорт! - біжу до виходу, та повернувши в коридорі бачу її. Ангеліна проходить біля душової і прямує на вихід. Наздоганяю, підхоплюю на руки і заношу в душову.

- Що ти робиш? Відпусти мене. - кричить маленька. Відпускаю.

- Ангел... Я так скучив. Я не можу без тебе. - вона відходить на крок і починає сильно тремтіти. Її теж ламає. Ламає як і мене. Ангел... - кажу і отримую ляпас. - Давай маленька. Ще... - і отримую ще один, а по її щоках течуть сльози. Потім вона починає схлипувати і бити мене кулачками в груди.

- Так ти хотів? Щоб я так тебе била? - запитує. Перехоплюю одну її долоню і кладу собі на груди, туди де зараз шалено б'ється серце.

 - Навіть якщо ти ножем будеш різати по шматках моє тіло, тут все одно буде боліти сильніше. - стискаю її долоню на грудях і відчуваю, що мені на очі теж навертаються сльози. - Я здихаю без тебе, Ангел. Задихаюсь. Краще б ти тоді вистрілила...

Ми на кілька секунд завмираємо і... Зриваємось... Не знаю хто почав перший. Жадібно цілуємо один одного, штовхаю її своїм тілом до стіни і підіймаю за стегна. Хаотично гладжу її тіло вдихаю її запах і знов живу. Як же я скучив...*******

Коли ми трохи заспокоїлись, знімаю з Ангеліни весь одяг, вішаю на вішак і ввімкнувши душ, ми стаємо під воду. Гладжу її мокре тіло долонями, вона робить те ж саме з моїм. Ми дивимось один одному в очі і розмовляємо без слів. І це такий кайф... Ось вона, моя головна сьогоднішня перемога...

ДУУУУЖЕ ЕМОЦІЙНА І ПРИСТРАСНА ІСТОРІЯ КОХАННЯ!!!

НЕ ПОШКОДУЄТЕ!!!

ОНОВЛЕННЯ ІСТОРІЇ ВЖЕ НА САЙТІ!!!

Приєднуйтесь, найцікавіше тільки починається.

Стремецький теж дивиться на мене зверху вниз і навіть не збирається відпускати. Я наче непомітно втягую запах дорогих чоловічих парфумів і відчуваю як в роті раптом стає дуже сухо. Проводжу по губах  язиком і погляд Стремецького миттєво опускається до мого рота. А потім він зробив те, чого я ніяк не чекала... підняв руку до мого обличчя і легенько провів пальцями по моїх губах. Серце завмерло, а потім зірвалось галопом, наче збирається пробити мені ребра і вистрибнути просто до його рук.
- Ти навмисне постійно мене провокуєш, дівчинко? Я на маленьких курчат не  клюю. - я навіть не відразу зрозуміла зміст його слів. А коли до мене нарешті дійшло... Ах ти ж паразит ароматизований. Ах ти ж козел самовпевнений! Це ж треба так себе любити...
- Звісно. Полюбляю знаєш те, що вже давно не першої свіжості. - огризаюсь і штовхаю його в груди. Щоправда зробила це надто різко, забувши що майже вишу над сходами. Нога зісковзнула і я знов хитнулась назад.
- Та щоб тебе! - Стремецький знов впіймав мене, ще міцніше притиснув до себе і розсміявся вголос.
- Обережно, дикунко. Бо можливо наступного разу мої дряхлі старезні руки не зможуть тебе втримати. Або не захочуть. - іронічно підіймає брови.
- Якби ти не стовбичив тут як пам'ятник, то й ловити мене не довелось. - бурчу, згинаюсь і підіймаю пляшечку. На щастя вона не розбилась. Я навіть видихнула з полегшенням, бо вже думала що доведеться купувати нову, а в мене немає грошей. Олег знов сміється.
- Радієш що не зіпсувала свій сніданок?
- Ха-ха-ха. Дуже смішно. - фиркаю. - Це для Олі. - розвертаюсь, задираю носа і йду до себе. А цей павич собі регоче...

ПІДТРИМАЙТЕ ІСТОРІЮ СЕРДЕЧКАМИ.

БУДУ ДУЖЕ ВДЯЧНА!❤️❤️❤️

ДЯКУЮ, ЩО ВИ ЗІ МНОЮ!