Анотація до книги ❤️"Ботанка для мажора"❤️

Батько захворів і не може працювати, а його роботодавець пропонує мені стати "нянькою" його сина-студента...

— Він не хоче вчитися, весь час прогулює, відверто говорить, що юриспруденція йому аж десь… А що коли поселити їх з Маєю на одній квартирі, ну, як у сусідів, і вона власним прикладом переконає його, що важливе навчання, а не гульки. І я б давав Майї гроші на їхнє прожиття, щоб син не витрачав їх на різні дурниці. Ну і плюс платив би гідну зарплату за таке “кураторство”. Як тобі ідея, Майє?
— Ні, я проти! — батько не дав мені відповісти. — Вибачте, Володимире Валерійовичу, я вас дуже поважаю, але моя донька не буде жити з вашим сином, це виключено, вибачте!
— Ну, я б могла спробувати, — трохи невпевнено сказала я. — Але не знаю, чи вийде його переконати? Та буду старатися!

❤️ "Ботанка для мажора" ❤️ тут

УРИВОК ДЛЯ ВАС: 

На порозі стояв хлопець, у якому я одразу впізнала Антона. Він витріщався на мене з таким подивом, ніби я була інопланетним прибульцем. 

— Привіт, — сказала я відрепетирувану наперед фразу. — Тепер ми будемо жити разом! 

— Ти ще хто така? І чому ти вдягнена в коня? — запитав він підозріло. 

 — Я — Майя, — відповіла я. — А це не кінь, а єдиноріг. Бачиш, у нього ріг, — я вказала на капюшон, натягнутий на голову. 

— Окей, хай буде єдиноріг, — кивнув Антон серйозно. — Отже, Майє, хто ти така і що робиш в цій квартирі? Батько сказав, що це буде моя квартира, поки в тій роблять ремонт. 

 — А він тобі не казав, що це буде квартира з сусідом? Вірніше, з сусідкою, — виправилась я. 

— Точно, щось таке казав, — він кивнув. — Про сусіда. Але не про дівчину. 

— Ну, думаю, ми будемо нормально ладнати. В кожного буде окрема кімната. А на кухні можна зробити чергування, один день ти готуєш, другий я, — я усміхнулась. 

Антон аж засміявся.

— Що, що ти сказала? Готувати? Мій максимум — погріти креветок в мікрохвильовці. Люблю креветок. 

 — Я можу тебе навчити, готувати — це нескладно. — продовжила я. — Ще будемо чергувати щодо прибирання. Наприклад, три дні прибираю я, три дні ти. Або тиждень я, тиждень ти. А купуватиму продукти і оплачуватиму оренду я, бо гроші наші будуть у мене…

— І це тут я маю щось готувати? — він озирнувся навкруги з якоюсь огидою. — Капець, це якийсь бомжатник, а не квартира! 

 — Цілком пристойна квартира… Це ти ще в гуртожитку не жив! — хмикнула я.  — Твій батько міг тебе і в гуртожиток відправити! А там таргани, одна плита на весь поверх, і душ у підвалі! 

— У якому підвалі? — в шоці запитав Антон. 

 — У темному і сирому, як у фільмі жахів! І в душі перегородок немає! 

Може, я й перегнула палицю, я сама не дуже добре знала. який у гуртожитку душ, бо сама жила з татом, але подруги з інших міст часто розповідали про приколи “общаги”. 

— Це ще й дивитись на чужі дупи?! — обурено запитав Антон. 

— Ага, — кивнула я. — А тут ванна кімната своя, санвузол свій, кухня своя. Ну, на нас двох.  І у тебе своя особиста кімната. Прямо курорт, правда? 

Цієї миті у мене в кишені задзвонив телефон. Я поглянула на екран і побачила, що дзвонить тато. Приклала пальця до губ, щоб Антон мовчав. 

 — Привіт! Так, я вже тут, і Оля тут, ми збираємося вечеряти. Так, все чудово, добре, я тобі пізніше передзвоню… Цілую! — я швидко завершила розмову і поглянула на Антона. 

— Яка ще нафіг Оля? То що, твій пацан дзвонить, не сказала йому, що за гроші живеш з іншим хлопцем?... 

Купуйте "Ботанку для мажора" зі знижкою прямо зараз! Знижка діятиме лише до півночі, не пропустіть можливість!

дякую за покупки, це найкраща підтримка! 

Ваша Влада =)