А ви теж іноді ненавидите власну книгу?

Хочу почути думку моїх колег-авторів. Мабуть, я зіткнулася з письменницьким вигоранням, бо щось останнім часом починаю ненавидіти свою книгу. Не персонажів. Не сюжет. Не окрему сцену. А всю бляха книгу(((

Найдивніше те, що ще вчора задум здавався геніальним і герої такими харизматичними. А сьогодні дивлюсь на це все і дкмаю: "Шо за фігню я пишу?"

Але я знаю, що завтра я відкрию свій ноут і напишу новий розділ, придумаю влучні репліки, відшліфую деталі. І все буде ок. Просто лякає, що інколи приходить такий настрій "неписуна", коли раптом помічаєш лише недоліки в тексті.

Чи буває у вас подібне? І як ви з цим боретесь (співіснуєте)?

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Дієз Алго
20.09.2026, 20:56:43

В мене часто такі періоди. Відкладаю і роблю щось інше ( або нічого не роблю) Через якийсь час, який відчуваю достатнім для дистанції - дивлюсь знову. Проходить.

Ані Мортем
20.09.2026, 20:58:05

Дієз Алго, Дякую)) спробую не відкривать ноут і думать більше про реальне життя)))

avatar
Дикий Степ
20.09.2026, 20:39:15

Кожен справжній письменник повинен любити свої книги! Ненависть до свого творіння породжує негативні вібрації, які живлять текст і темну сторону автора. Результат - автор нехотя заряджає свій твір злом, яке шириться між читачів, і світ порабощається тьмою.
Це працює приблизно так. Кожен автор має цілувати свій монітор і радіти від того, що твір його неповторний і найкращий. Бо коли ви дивитеся в екран і думаєте «Господи, яку ж фіхню я пишу», у ваш текст просочується чиста, концентрована темна матерія. Ця ваша люта ненависть не зникає в нікуди. Вона всмоктується в літери. Причому літери «О» та «Ю» вбирають її найбільше, бо вони круглі й працюють як чорні діри. Потім бідний читач відкриває першу сторінку - і лусь! Його накриває вашим неписуном, вашою негативною енергією. Він кидає роботу, перестає митися перед сном, перестає годувати кота, не звертає уваги на протилежню стать,дивиться в куток і теж думає: «Яку ж фігню я роблю зі своїм життям…». Вірус шириться, мільярди людей впадають у депресію, цивілізація руйнується, і світ нарешті поглинає омріяна темрява. Занавєс! І все це через те, що вам вчора зранку не сподобався третій розділ! Ай-ай-ай.

Ані Мортем
20.09.2026, 20:53:08

Дикий Степ, Ну всьо... тепер світу кінець

avatar
Ulyana Summers
20.09.2026, 20:32:45

Щоб цілу книгу такого не було. Можливо дійсно вигорання. Я недавно просто сварила свою ж героїню, бо вона мене розізлила зі своїми чоловіками ахаха, але вже в мене це пройшло. Думаю вам варто книгу відкласти на деякий час ❤️

Ані Мортем
20.09.2026, 20:34:38

Ulyana Summers, ахахах, розумію))) мене теж іноді персонажі трохи злять. Особливо, коли починають жити своїм життям

avatar
Вілена Озерська
20.09.2026, 20:24:05

Просто залишаю на декілька днів і чекаю поки цей стан мине

Показати 2 відповіді
Вілена Озерська
20.09.2026, 20:26:53

Ані Мортем, ❤️

Інші блоги
А поки ви чекаєте на оновлення "Порталу у Гріх"...
…і, можливо, шукаєте, що б почитати, я пропоную вам познайомитися з іншими моїми книгами, а також зібрала до купи список книг, чоловіки з яких вже з’являлися у «Порталі у Гріх». Вже бачила, що багато хто пішов перевіряти
Упс, Нокс якось вибрався зі спальні... :)))
І що тепер буде? Як думаєте, як відреагує Рейн на появу гримвара (це демонічний кіт, якщо хто не знає)? Кассія сердито склала руки на грудях, насупила брови й відвернулася до вікна. Вона важко дихала, борючись зі своїм
"Дружня" беседа братів?
Повертаюся до особняка Георганова якраз до вечері. Єгор, як не дивно, теж сидить за загальним столом. Хоча мати якось згадувала, що раніше він завжди уникав сімейних посиденьок. Усього два дні помічник секретарки — і вже
"Я тобі винен" -знижка!
Сьогодні - 20.09! Знижка на першу книгу циклу: "Розовські та інші. Кохання до болю" - Я ТОБІ ВИНЕН Анотація: "Я не сказала "ні" коли він мені запропонував. Так що формально звинувачувати в тому, що сталося, крім
Хто влаштував пекло в резиденції Ра? Трохи про Меф
Привіт, мої любі! ❤️ Просто не можу не поділитися з вами думками про цю парочку. Бо писати їх — це як ходити біля розлитої каністри з бензином , тримаючи в руках запалений сірник (або цигарку). Як
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше