Додано
20.09.26 20:16:30
А ви теж іноді ненавидите власну книгу?
Хочу почути думку моїх колег-авторів. Мабуть, я зіткнулася з письменницьким вигоранням, бо щось останнім часом починаю ненавидіти свою книгу. Не персонажів. Не сюжет. Не окрему сцену. А всю бляха книгу(((
Найдивніше те, що ще вчора задум здавався геніальним і герої такими харизматичними. А сьогодні дивлюсь на це все і дкмаю: "Шо за фігню я пишу?"
Але я знаю, що завтра я відкрию свій ноут і напишу новий розділ, придумаю влучні репліки, відшліфую деталі. І все буде ок. Просто лякає, що інколи приходить такий настрій "неписуна", коли раптом помічаєш лише недоліки в тексті.
Чи буває у вас подібне? І як ви з цим боретесь (співіснуєте)?
Ані Мортем
174
відслідковують
Інші блоги
Піймала красиву цифру) 300 читачів! Дякую за підтримку, вподобайки і коментарі) А на Геловін вас чекатиме гаряча новинка *_*
Вітаю, мої любі❤️ Геловін уже близько, а це означає, що час діставати гарбузи, додавати трохи магії та занурюватися в атмосферу моторошних історій! Я вирішила трохи вийти за межі звичного й спробувати себе в містиці. Вашій
Привітики, мої хороші! ❤️☺️ Я до вас із класною книгою та однією дилогією. ⭐ Спочатку розповім про «Захисника за контрактом». Нещодавно на книгу стартувала передплата за мінімальною ціною – 69 грн. Тут
Привітики☺️✨️
Мої любі, хочу нагадати про свої книги)) не вмію я розписувати довгі блоги, тому ловіть візуальчики й уривки.
Подарунок для брата — моя перша чжч-шка (буде й друга) Паралельно з тим, як я обживалася
Доброї ночі, мої любі читачі! ❤️
Іноді достатньо одного слова, щоб змусити людину відчинити двері, які вона роками тримала замкненими. Трішки діалогу: — Склеп, кажете... — його голос впав до хрипкого, вібруючого
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВ мене часто такі періоди. Відкладаю і роблю щось інше ( або нічого не роблю) Через якийсь час, який відчуваю достатнім для дистанції - дивлюсь знову. Проходить.
Дієз Алго, Дякую)) спробую не відкривать ноут і думать більше про реальне життя)))
Кожен справжній письменник повинен любити свої книги! Ненависть до свого творіння породжує негативні вібрації, які живлять текст і темну сторону автора. Результат - автор нехотя заряджає свій твір злом, яке шириться між читачів, і світ порабощається тьмою.
Це працює приблизно так. Кожен автор має цілувати свій монітор і радіти від того, що твір його неповторний і найкращий. Бо коли ви дивитеся в екран і думаєте «Господи, яку ж фіхню я пишу», у ваш текст просочується чиста, концентрована темна матерія. Ця ваша люта ненависть не зникає в нікуди. Вона всмоктується в літери. Причому літери «О» та «Ю» вбирають її найбільше, бо вони круглі й працюють як чорні діри. Потім бідний читач відкриває першу сторінку - і лусь! Його накриває вашим неписуном, вашою негативною енергією. Він кидає роботу, перестає митися перед сном, перестає годувати кота, не звертає уваги на протилежню стать,дивиться в куток і теж думає: «Яку ж фігню я роблю зі своїм життям…». Вірус шириться, мільярди людей впадають у депресію, цивілізація руйнується, і світ нарешті поглинає омріяна темрява. Занавєс! І все це через те, що вам вчора зранку не сподобався третій розділ! Ай-ай-ай.
Дикий Степ, Ну всьо... тепер світу кінець
Щоб цілу книгу такого не було. Можливо дійсно вигорання. Я недавно просто сварила свою ж героїню, бо вона мене розізлила зі своїми чоловіками ахаха, але вже в мене це пройшло. Думаю вам варто книгу відкласти на деякий час ❤️
Ulyana Summers, ахахах, розумію))) мене теж іноді персонажі трохи злять. Особливо, коли починають жити своїм життям
Просто залишаю на декілька днів і чекаю поки цей стан мине
Ані Мортем, ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати